Постановление суда № 55314902, 21.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/35347/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова С. І., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Надійшло клопотання від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова С. І. про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, касаційний суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Оскільки конституційне провадження за вказаним зверненням не відкрито, підстав для зупинення провадження у даній справі немає.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що між позивачем та ПАТ «Комерційний банк» Український фінансовий світ»» укладено договір банківського вкладу № 44737 від 04 липня 2014 року, за яким банком прийнято у якості вкладу грошові кошти в розмірі 11965,72 доларів США. Внесення відповідної суми грошових коштів підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 355-98 від 04 липня 2014 року.

Позов заявлено з підстав порушення прав позивача як вкладника коштів в банку.

Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій виходили з того, що платіжне доручення не підтверджує внесення позивачем коштів до банку, оскільки останній не містить дати надходження платіжного документу та дати його виконання. Також дійшли висновку про відсутність виконання банком вказаного платіжного доручення у зв'язку з тим, що згідно витягу з додатку № 1 до наказу № 6 від 18 листопада 2014 року вбачається наявність обліку іншого вкладу на іншому рахунку та в іншій валюті та розмірі.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Таким чином обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Таких висновків необхідно дотримуватися судам під час ухвалення рішень.

Згідно з ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, як вбачається зі змісту судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням цих норм, оскільки не встановили та не дали оцінки позовним вимогам в розрізі дій та бездіяльності відповідача, їх мотивам, тоді як надали оцінку обставинам, що не заперечувались відповідачами. Тобто, суди не з'ясували, з яких підстав вник спір між сторонами та не дали цьому оцінки.

Відсутність в судових рішеннях аргументів, за якими суд відхиляє обставини, на які посилається сторона як на обґрунтування своїх вимог чи заперечень, свідчить, що суд не почув сторону, чим порушив норми процесуального закону.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 156, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

В задоволенні клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: