Постановление суда № 55202407, 26.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/176/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4секретарОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_7 до 9-ї Київської державної нотаріальної контори (уточненим позовом до ОСОБА_8, третя особа 9-та Київська державна нотаріальна контора) про встановлення факту належності заповіту та визнання права на спадкове майно,

в с т а н о в и л а :

29 жовтня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області із позовною заявою до 9-ї Київської державної нотаріальної контори, в якому просив суд: встановити факт, що заповіт оформлений 16 жовтня 2009 року, посвідчений 9-ю нотаріальною конторою м. Київ на користь ОСОБА_7 на імя ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить ОСОБА_10; визначити додатковий строк в три місяці для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини; визнати за ОСОБА_7 право на спадкове майно ОСОБА_9 за заповітом.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Сакун Д.І. від 30 жовтня 2015 року позовна заява ОСОБА_7 була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків сплати судового збору, зазначення ціни позову та уточнення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_9 і відповідно учасників справи.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року позовна заява ОСОБА_7 була повернута позивачу для подання до належного суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_7 оскаржив її в апеляційному порядку, та посилаючись на її невідповідність нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та повернути її до Звенигородського районного суду для відкриття провадження.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до 9-ї Київської державної нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно за заповітом.

На виконання вимог ухвали судді Звенигородського районного суду Сакун Д.І. від 30 жовтня 2015 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_7 надав заяву, до якої додав документи про підтвердження слати судового збору, та в якій просив визнати відповідачем у справі ОСОБА_11, а третьою особою без самостійних вимог 9-ту Київську державну нотаріальну контору. При цьому, позовні вимоги ОСОБА_7 змінені не були.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, ухвалою Звенигородського районного суду від 16 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_7 було повернуто позивачу на підставі ст.109 ЦПК України, оскільки місце проживання відповідачки ОСОБА_11 є АДРЕСА_1, а тому суд вважав, що дана справа не підсудна Звенигородському районному суду та її слід повернути позивачу для подання до належного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Таким чином, оскільки відповідач у справі проживає у м. Києві, дана справа не підсудна Звенигородському районному суду Черкаської області.

Посилання апелянта на те, що оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються по місцю проживання заявника, колегія суддів вважає безпідставними. Так, ОСОБА_7 звернувся з позовною заявою, в якій просив не лише встановити факт, що має юридичне значення, а і встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини та визнати право на спадкове майно.

Враховуючи наведене, підсудність даної справи повинна визначатись за загальними правилами на підставі ст.109 ЦПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо непідсудності даної справи Звенигородському районному суду Черкаської області та на підставі ст. 115 ЦПК України повернув позовну заяву позивачу для подання до належного суду.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Згідно до ст. 312 ЦПК, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_7 до 9-ї Київської державної нотаріальної контори (уточненим позовом до ОСОБА_8, третя особа 9-та Київська державна нотаріальна контора) про встановлення факту належності заповіту та визнання права на спадкове майно залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :