№ 55065621, 13.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2016 р.Справа № 916/4148/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Головея В.М.

(склад колегії суддів змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 11.01.2016р. №34 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.01.2016р.)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.01.2016р.:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України

на рішення господарського суду Одеської області

від 18 листопада 2015 року

по справі № 916/4148/15

за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бласт ЛТД

про стягнення 69455,84 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 13.01.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2015р. по справі №916/4148/15 (суддя Зайцев Ю.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України до Товариства з обмеженою відповідальністю Бласт ЛТД про стягнення 69455,84 грн. з посиланням на те, що договір №186-В-ІФЛ-14 від 15.09.2014р., згідно з яким були проведені відповідні розрахунки, не визнавався недійсним, тому, не зважаючи на встановлені Державною фінансовою інспекцією в Одеській області порушення, розрахунок за надані послуги було здійснено на підставі чинного договору на виконання робіт №186-В-ІФЛ-14 від 15.09.2014р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2015р. по справі №916/4148/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення було винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи було досліджено неповно та не обєктивно, тому вищезазначене рішення підлягає скасуванню з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2016р. не зявився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.12.2015р.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2014 року між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (надалі Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бласт ЛТД (надалі Підрядник, відповідач) укладено договір № 186-В-ІЛФ-14 (надалі Договір), за п. 1.1 якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за оплату, відповідно до умов цього договору за технічним завданням замовника, роботи: по ремонту головного вводу водопроводу (вул. Транспортна СЕС); заміну трубопроводів та ремонт напірної каналізації (вхід сховища № 3 до ЦВНС); заміну трубопроводів та ремонт напірної каналізації (1-й термінал) ІФ ДП АМПУ, послуги з поточного ремонту у відповідності ДБН, а замовник прийняти такі роботи і оплатити на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено зобовязання Підрядника, зокрема: виконати роботи відповідно до існуючих норм і правил, діючих в Україні, технічного завдання Замовника (додаток №1), договірної ціни (додатки №№2,3,4), а також умов, обумовлених в Договорі; забезпечити постачання на місце виконання робіт необхідних матеріалів, устаткування, конструкцій, комплектуючих виробів.

За умовами ч.2. п. 2.2. Договору, Підрядник має право залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників).

Відповідно до ч.ч.5,6 п. 2.3. Договору, Замовник зобовязаний сплатити Підряднику загальну ціну робіт на умовах, викладених в зазначеному Договорі; прийняти від Підрядника результати виконаних робіт (предмет підряду) за Актом здавання-приймання, якщо виконані роботи відповідають умовам Договору та оплачувати їх у розмірах і в строки, передбачені зазначеним Договором.

Згідно з п. 2.4. Договору, Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість робіт; ініціювати внесення змін до Договору, вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень Підрядником умов Договору; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених Підрядником порушень, або виправити їх власними силами. У такому разі збитки, завдані Замовнику, відшкодовуються Підрядником, у тому числі за рахунок відповідного зменшення загальної ціни робіт.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, роботи за даним договором виконуються технічними засобами та обладнанням Підрядника. Ризик випадкового знищення або пошкодження технічних засобів, матеріалів та обладнання підрядника несе Підрядник.

В сілу п. 3.3. Договору, виконані роботи та їх результати (предмет підряду) мають відповідати умовам Договору та вимогам, що звичайно ставляться на момент передання їх Замовнику.

Згідно до п. 4.1. Договору, загальна сума за цим Договором складає 1243681,27 грн. (один мільйон двісті сорок три тисячі шістсот вісімдесят одна гривня, 27 копійок), в тому числі ПДВ 207280,21 грн. Вартість визначена на підставі договірної ціни.

Договірна ціна (додатки № 2,3,4 до договору) є невід'ємною частиною договору (п. 11.4. Договору).

Відповідно до розділу п. 5.2 Договору, Замовник напротязі 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання заявки підрядником на виконання робіт, здійснює авансовий платіж по об'єктно у розмірі:

- головний ввід водопроводу 30% від суми - 175 428,0 грн. (з ПДВ);

- напірна каналізація інв. № 2255 30% від суми - 143 685,00 грн. (з ПДВ);

- напірна каналізація інв. № 2353 30% від суми - 53 991,38 грн. (з ПДВ)

Загальною сумою - 373 104,38 грн., у тому числі ПДВ 62184,06грн., на підставі рахунку Підрядника.

Умовами п. 5.3. Договору зазначено, що остаточний розрахунок Замовник здійснює на протязі 30 банківських днів після підписання актом по формі КБ-2В та КБ-3 на підставі виставленого рахунку, з врахуванням сплаченого авансу.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття Замовником за Актом здавання-приймання виконаних робіт.

Згідно п.7.1. та п.7.2. Договору, здавання Підрядником результатів виконаних робіт (предмета підряду) та приймання їх Замовником оформлюється Актом здавання-приймання виконаних робіт КБ-2В; КБ-3, який надається Підрядником Замовнику протягом 5 календарних днів з моменту закінчення виконання робіт за Договором. У разі виявлення недоліків під час приймання результатів робіт (предмета підряду) Замовник має право відмовитися від підписання Акта здавання-приймання виконаних робіт та скласти акт із вказівкою недоліків і строків їх усунення. Зазначений акт складається у 2-х екземплярах та надається на погодження Підряднику, який у разі згоди із змістом цього акту, підписує його, скріплює печаткою та усуває всі недоліки у визначений цим актом строк. У разі незгоди Підрядника із змістом цього акту, спір вирішується в порядку, встановленому Договором.

За умовами п.п. 11.2 та 11.3 Договору, сторони визнають, що за даним Договором вони погоджували всі істотні умови і надалі не матимуть один до одного ніяких претензій після підписання цього Договору; умови цього Договору, після його підписання, змінам не підлягають, окрім випадків, передбачених чинним законодавством. Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Згідно п.11.11. Договору, зазначений Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і закріплення його друком Сторін і діє до 31.12.2014 року.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №186-В-ІФЛ-14 від 15.09.2014р., відповідачем виконано роботи на загальну суму 1 243 354,31 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.12.2014р. № 1, за яким виконано роботи з поточного ремонту напірної каналізації інв. № 2353 (1-й термінал) на суму 179904,71 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.12.2014р. № 1, за яким виконано роботи з поточного ремонту головного вводу (вул. Транспортна - територія СЕС) на суму 584760,00 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт від 22.12.2014р. № 1, за яким виконано роботи поточного ремонту напірної каналізації інв. № 2255 (від сховища № 3 до ЦВНС) на суму 478689,60 грн.

Судова колегія зазначає, що ці акти погоджено та підписано у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

У свою чергу, на виконання умов договору позивачем було оплачено роботи на загальну суму 1243354,31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1916 від 17.09.2014р. на суму 373104,38 грн. та № 417 від 24.12.2014р. на суму 870249,93 грн.

Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю Підрядника позивачем в установленому порядку не вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що у II кварталі 2015 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Адміністрація морських портів України в частині діяльності Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 01.05.2012р. по 30.04.2015р.

За результатами ревізії було складено акт від 31.07.2015р. № 05-11/48 щодо результатів ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 01.05.2012р. по 30.04.2015р.

В процесі ревізії встановлено, що до виконання робіт за вищезазначеним договорам підряду ТОВ Бласт ЛТД на підставі договору підряду від 01.10.2014р. №23 було залучено субпідрядну організацію ТОВ Безтраншейні технології та комунікації (місцезнаходження: 65049, м. Одеса, 4 ;т. Люстдорфської дороги, 1 лінія, буд.14; ЄДРПОУ - 37759969; директор - ОСОБА_2Ф.).

В ході ревізії також було проведено зустрічну звірку в ТОВ Безтраншейні технології та комунікації. Під час проведення зустрічної звірки у субпідрядній організації співставленням кількості та вартості матеріально-технічних ресурсів, що враховані в актах КБ-2в з даними бухгалтерського обліку Підприємства, в порушення п.1 та п. 9 Закону України Про бухгалтерський облік встановлено окремі завищення на загальну суму 69455,84 грн. з ПДВ.

У зв'язку із встановленим фактом завищення вартості робіт та на підставі Акту ревізії ДФІ в Одеській області, позивачем було направлено відповідачу претензію, якою він вимагав перерахувати 69455,84 грн. Проте, відповідачем вищезазначена претензія залишена без виконання, сума грошових коштів є не сплаченою.

Вказані обставини стали підставою для звернення Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України із позовом в даній справі про стягнення з ТОВ „Бласт ЛТД збитків у сумі 69455,84 грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди, у тому числі стягнення збитків, заявлених позивачем, настає за наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому, колегія суддів зазначає, що протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювана збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань.

При цьому, стягнення збитків за порушення договірних зобовязань здійснюється в порядку ст. 623 ЦК України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Проаналізувавши дані обставини, апеляційний суд зазначає, що позивачем не доведено протиправної поведінки ТОВ „Бласт ЛТД у вигляді порушення договірного зобов'язання, що спричинило шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Крім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено також і існування противоправної поведінки відповідача, яка є елементом правопорушення, а також суд звертає увагу на відсутність реальних збитків у позивача.

Приписами ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Одеської області, що при укладанні вищенаведеного Договору підряду, сторони погодили всі істотні умови цього Договору, зокрема й вартість виконання робіт.

Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судова колегія також враховує, що Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту) не надано доказів, які б підтверджували факт внесення Сторонами змін до Договору №186-В-ІФЛ-14 від 15.09.2014р. стосовно вартості виконаних робіт або доказів щодо визнання Договору недійсним в зазначеній частині, а тому договірні зобовязання повинні виконуватись Сторонами належним чином з дотриманням умов Договору №186-В-ІФЛ-14 від 15.09.2014р.

Також судова колегія звертає увагу на те, що Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України прийняло виконані відповідачем роботи за актами приймання виконаних робіт від 22.12.2014р. без будь-яких зауважень, не заявивши при цьому про недоліки, як передбачено положеннями ст. 853 ЦК України.

Після прийняття виконаних робіт позивач оплатив роботи, що підтверджується платіжними дорученнями наявних в матеріалах справи.

Отже, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з ТОВ „Бласт ЛТД коштів в якості збитків.

Що стосується доводів апелянта про те, що Акт ревізії фінансово-господарської діяльності є доказом порушення відповідачем зобовязань за договором та спричинення збитків позивачу, судова колегія зазначає наступне.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, так як акт КРУ не є ані первинним документом, ані експертизою в розумінні ч. 4 ст. 853 ЦК України.

Так, згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Таким чином, судова колегія зазначає, що акт КРУ лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобовязання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

За таких обставин, судова колегія зазначає, що результати ревізії не є підставою для стягнення з відповідача сум збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.04.2012р. по справі № 10/5025/1680/11, від 12.02.2013р. № 5023/3846/12.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову та вважає позовні вимоги про стягнення 69455,84 грн. збитків необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2015р. по справі №916/4148/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП АМПУ без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2015р. по справі №916/4148/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 18.01.2016р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.