Решение № 55059921, 13.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 409/2444/15-ц

Провадження № 22ц/782/827/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Єрмакова Ю.В.,

суддів Борисова Є.А., Дронської І.О.

за участю секретаря Ткаченко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

В серпні 2015 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №DN80FI00000029 від 14.02.2007 р. (далі Кредитний договір) станом на 17.06.2015 р. в сумі 44654, 48 (долар США), що за курсом 22,14 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.06.2015 року складає 988650,19 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позову зазначив, що заборгованість складається з: заборгованості за кредитом 13727,26 (долар США), заборгованості за відсотками за користування кредитом 9555,47(долар США), заборгованості по комісії за користування кредитом 2833,81(долар США), пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором 18537,94 (долар США), у звязку з чим просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 26116,54 долара США, що за курсом 22,14 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.06.2015 року становить 587220,20 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2170 грн. 48 коп. та за розміщення оголошення в сумі 26грн. 44 коп., а всього 589417 (пятсот вісімдесят девять тисяч чотириста сімнадцять грн.) 12 коп. В іншій частині відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з апеляційною скаргою та просив змінити заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2015 року в частині відмови у стягнення пені, стягнувши її за період з 10.04.2007 року по 14.04.2014 року. В іншій частині рішення залишити без змін.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі, в якій вона зазначила, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Відповідач по справі повідомлявся належним чином шляхом розміщення повідомлення на сайті Апеляційного суду Луганської області для громадян, що мешкають в зоні АТО, у звязку з чим судова колегія вважає за можливим розглянути справу за відсутності цих осіб відповідно до ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції в частині незгоди: щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення пені, то саме в цій частині апеляційною інстанцією переглядається рішення.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі

питання:

1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими

доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають

значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що такі вимоги судом першої інстанції в оскаржуваній частині рішення не були виконані.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені, суд першої інстанції послався на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині заборони нарахування штрафів та пені, у звязку з чим дійшов висновку про необґрунтованість вимог в частині стягнення пені з відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав:

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного кредитного договору №DN80FI00000029 від 14.02.2007 р. відповідач отримав кредит у розмірі 13970,00 доларів США на термін до 13.02.2027 року та зобовязався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконує, у звязку з чим виникла заборгованість, яка станом на 17.06.2015 р. складає 44654, 48 доларів США, з яких: 13727,26 доларів США заборгованість за кредитом; 9555,47 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 2833, 81 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 18537,94 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено та підтверджено документально, що відповідач умови договору не виконав та має заборгованість, у звязку з чим у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Судова колегія звертає увагу що поняття «майно» яке міститься у статті 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст.41 Конституції України та чинному ЦК України. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать і боргові вимоги відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування власністю, зазначене положення висвітлено в рішенні «Гайдук та інші проти України» (ухвала щодо прийнятності від 02 липня 2002 року). Отже, керуючись принципом restitutio in integrum, що полягає у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього стану, який позивач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї відносно нього, судова колегія дійшла висновку, про наявність підстав для задоволення законних вимог позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення пені, виходячи з положень ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон).

Відповідно до ст.2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, до таких населених пунктів віднесено і місто Луганськ, де проживає відповідач.

Цим же розпорядженням Кабінету Міністрів України визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція , згідно якого до таких населених пунктів також було віднесено і місто Луганськ та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р, яким було зупинено зазначене розпорядження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що комерційним банкам Національним Банком України дані розяснення у листі № 18-112/62138 від 27.10.2014року, відповідно до якого банки зобовязані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. «Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу", сказано в листі.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що задоволенню підлягають вимог позивача про стягнення пеня до 14.04.2014 року.

Тобто, як вбачається з розрахунку заборгованості стягненню підлягає сума пені з 10.04.2007 року по 14.04.2014 року, в сумі 16474,74 доларів США, з яких : 16410,34 доларів США станом на 10.04.2014 р. + 4 дні, де ( 273,62 доларів США нараховано за 17 днів станом на 10.04.2014р. : 17днів =16,1доларів США за один день)* 4 дня ( з 10.04.2014 по 14.04.2014р.) = 64,4 долар США + 16410,34 доларів США = 16474,74 доларів США, що за курсом 22,14 складає 364750, 75 грн.

Таким чином, саме ця сума пені повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, у звязку з чим у суду першої інстанції не було підстав для відмови у повному обсязі вимог в частині стягнення пені.

Що стосується посилань апелянта на п. 39 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» щодо стягнення з відповідача судового збору в повному обсязі у разі зменшення розміру неустойки, то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний пункт стосується питань, повязаних зі зменшенням неустойки в разі застосування положень частини третьої статті 551 ЦК, яка в даному випадку судом не застосовувалась, а тому вказаний довід є необґрунтованим.

З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин відповідно п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції повинно бути змінено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313,314,317 ЦПК України,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2015 року змінити, збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість з суми 589417 (пятсот вісімдесят девять тисяч чотириста сімнадцять грн.) 12 коп. до суми 954 167 (девятсот пятдесят чотири сто шістдесят сім) грн. 87 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий Ю.В.Єрмаков

Судді: І.О. Дронська

ОСОБА_4