Постановление суда № 55012945, 15.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"15" січня 2016 р. Справа № 906/1126/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

розглянувши апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у справі № 906/1126/13

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у справі № 906/1126/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (по тексту - ГПК України) з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) вже зверталась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, однак, у зв'язку з тим, що скаржником не було дотримано порядку подання апеляційної скарги, ухвалою суду від 25.12.2015 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Однак, скаржник звертаючись з апеляційною скаргою повторно, зазначені в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 недоліки, усунув не повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно зі ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктами 2.20., 2.21., 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено про те, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК, зокрема судом апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України. За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) так само повертається господарським судом без розгляду.

Скаржником до апеляційної скарги додана квитанція №121 від 12.12.2015 про сплату судового збору в розмірі 2679,60 грн.

Разом з тим, у вищезазначеній квитанції у графі "призначення платежу" не міститься відомостей про номер справи та процесуальний документ, що оскаржується.

З огляду на такі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що немає підстав вважати сплачений судовий збір таким, що стосується саме цього судового рішення (ухвали).

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого господарського суду України (справа №910/298/15-г від 18.12.2015, №921/1192/14-г/4 від 21.12.2015, №910/2957/15-г від 24.12.2015).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що додану до апеляційної скарги квитанцію №121 від 12.12.2015 про сплату судового збору в розмірі 2679,60 грн. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі у зв'язку з відсутністю у платіжному документі в рядку "призначення платежу" відомостей про те, оскарження якого судового рішення оплачується судовим збором та у якій справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Клопотання Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) про поновлення строку на подання апеляційної скарги не підлягає розгляду по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення строку розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає що в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить скасувати частково ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015, проте як вбачається із самої апеляційної скарги оскаржується ухвала господарського суду Житомирської області від 23.11.2015.

Керуючись ст.86, п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kоhler & Partner Handels GmbH) на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у справі № 906/1126/13 повернути заявнику.

Додаток: клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження на 6 арк., апеляційна скарга на 6 арк. додані документи на 32 арк., в т.ч. квитанція №121 від 12.12.2015 та поштовий конверт

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.