Постановление суда № 55004608, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року м. Київ К/9991/78083/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 по справі № 2а-3914/11/1370

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

про визнання недійсним обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції, з урахуванням уточнень, у якому просить визнати недійсними обтяження Державної податкової інспекції на об'єкти позивача: "невизначене майно все рухоме майно та майнові права", зареєстроване 13.11.2000 за № 300-2153 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та "невизначене майно всі активи платника податків" після внесених замін від 24.04.2003 до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 300-2153; визнати недійсним запис № 1 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна по боржнику Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал", ЄДРПОУ 03348471, зареєстрований 13.11.2000 за № 300-2153 зі змінами від 24.04.2003; від 10.11.2005 та від 09.11.2010.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, скасовано внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 1 в частині визначення об'єкта обтяження "всі активи платника податків", зобов'язано контролюючий орган вжити заходи по опису конкретних активів Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", вартість яких співрозмірна та адекватна сумі податкового боргу із внесенням відповідних змін в графу об'єкт обтяження запису № 1, в решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги Підприємства, суди виходили з того, що дії податкового органу по внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про виникнення публічного обтяження та виникнення податкової застави на всі активи платника податків не відповідають нормам податкового законодавства.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги Державна податкова інспекція зазначає, що нормами чинного законодавства не визначено процедури звільнення активів платника податків з податкової застави у випадку невідповідності вартості таких активів розміру податкового боргу та за наявності податкового боргу у такого платника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи повідомлення про податкову заставу майна та майнових прав Підприємства на суму 7 720 630,99 грн. було надіслано від 31.10.2000 № 12156/24-0. та внесено запис у Державному реєстрі застав рухомого майна 13.11.2000 за номером 300-2153. У зв'язку із тим, що борг підприємства не переривався, активи Підприємства із вступом у дію з 01.10.2001 норми ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податкового кодексу України продовжують знаходитися у податковій заставі. Оскільки термін дії податкової застави закінчувався, то 09.11.2010 до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 300-2153 було внесено зміни про продовження строку реєстрації податкової застави до 09.11.2015.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на 09.06.2011 за позивачем рахується заборгованість перед бюджетом на загальну суму 18 463 902,00 грн. Згідно довідки Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" від 01.07.2011 № 12-2390, балансова вартість всіх активів підприємства станом на 01.04.2011 становить 1 108 926,00 тис. грн.

Крім того судами також встановлено та вбачається з матеріалів страви, зокрема, з копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що до вказаного реєстру внесено запис №1 про публічне обтяження "всі активи платника податків" з підстав, передбачених абз. 3 п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III).

Частково задовольняючи позовні вимоги Підприємства, суди виходили з того, що дії податкового органу по внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 1 про виникнення публічного обтяження та виникнення податкової застави на всі активи платника податків не відповідають нормам податкового законодавства.

Так, відповідно до приписів п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону №2181-ІІІ передбачено, що право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 8.2.2 п. 8.2 ст.8 Закону № 2181-ІІІ).

Рішенням Конституційного суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, визнано неконституційним як таке, що порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України). Конституційний Суд України зазначив, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Таким чином, податкова застава має застосовуватись на активи платника податків співрозмірно із сумою його податкового боргу, що свідчить про неправомірність перебування у податковій заставі всіх активів позивача без деталізації таких активів (майна) та без визначення податковим органом вартості цього майна та її розмірності із сумою податкового боргу позивача.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 по справі № 2а-3914/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Л.І. Бившева

А.О. Рибченко