Постановление суда № 54907237, 23.12.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/4151/15-ц Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.

Категорія 20 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

матеріали позовної заяви юридичної особи Великобританії Компанії «Vuldi (UK) Limited» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів, договору купівлі продажу, застосування наслідків недійсності правочину

за апеляційною скаргою юридичної особи Великобританії Компанії «Vuldi (UK) Limited»

на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року в частині визначення розміру судових витрат, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року юридична особа Великобританії Компанія «Vuldi (UK) Limited» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Просила: визнати недійсними прилюдні торги та договір купівлі продажу, визнати прилюдні торги такими, що не відбулися, визнати недійсним свідоцтво або застосувати наслідки недійсності правочину, витребувати майно.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року визначено розмір судового збору за ставками, які передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, що набрав чинності з 01 вересня 2015 року.

Не погоджуючись із ухвалою судді суду першої інстанції, юридична особа Великобританії Компанія «Vuldi (UK) Limited» подала апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалу скасувати в частині визначення розміру судових витрат, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, посилається на те, що судовий збір з вимог немайнового характеру за ставкою розміру однієї мінімальної заробітної плати (1218 грн.) почав діяти з 01 вересня 2015 року. Позовна заява подана засобом електронного звязку Інтернетом 31 серпня 2015 року. Отже, якщо й оплачувати позовну заяву судовим збором, то за ставками, що діяли на день звернення до суду. На думку юридичної особи також не відповідає закону вказівка судді на те, що кожна вимога немайнового характеру має оплачуватися судовим збором. Окрім того, суддя незаконно відмовила у звільненні позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

У випадках обєднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру, судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Із змісту мотивувальної частини ухвали, що оскаржується, вбачається, що суддя суду першої інстанції, посилаючись на статтю 4 Закону України «Про судовий збір», вказує на те, що вимоги майнового характеру позивач, як юридична особа, має оплатити за ставкою 1,5% від ціни позову, але не менше одного розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.), а кожну з вимог немайнового характеру має оплатити за ставкою розміру однієї мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з таким висновком з наступних підстав.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, внесені зміни у Закон України «Про судовий збір». Так, частину другу статті 4 цього закону викладено в новій редакції.

Таким чином, ставки судового збору за подання позовів до суду змінилися з 01 вересня 2015 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Нові закони не можуть поширюватися на старі життєві ситуації. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч.6 ст.70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами звязку.

У апеляційній скарзі представник юридичної особи посилається на те, що позовну заяву передав до суду засобом електронного звязку Інтернетом 31 серпня 2015 року.

Дана обставина підтверджується довідкою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2015 року №01.01/860/2015 р. із змісту якої вбачається, що через засоби електронного звязку - Інтернет позовна заява юридичної особи Великобританії Компанії «Vuldi (UK) Limited» надійшла до Бердичівського міськрайонного суду 31 серпня 2015 року (приєднано до матеріалів справи).

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про судовий збір» у редакції, що була чинною станом на 31 серпня 2015 року та передбачала інші ставки судового збору (з позовної заяви майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, а з позовної заяви немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому позовна заява подана до суду (243,60 грн.)), ніж вказані суддею в ухвалі, оскільки позовна заява передана (подана) до суду 31 серпня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII.

З огляду на вищевикладене, керуючись ч.3 ст.312 ЦПК України, колегія суддів скасовує ухвалу судді суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат та передає питання про відкриття провадження у справі в даній частині (визначення розміру судового збору) на новий розгляд того ж судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність закону вказівки судді про те, що кожна вимога немайнового характеру має оплачуватися судовим збором спростовуються розясненнями, які наданими судам у п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у відповідності до яких, якщо в позовній заяві обєднано дві або більше самостійних вимог немайнового характер, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Оскільки ухвала в частині відмови у звільненні від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, то на даній стадії суд апеляційної інстанції обмежений у праві робити висновки щодо обґрунтованості прийняття судом першої інстанції рішення про відмову у звільненні від сплати. Попри те, дані заперечення можуть бути включенні до апеляційної скарги на рішення суду згідно положень ст.293 ЦПК України.

Колегія суддів також не може направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, бо провадження у справі не відкрито.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу юридичної особи Великобританії Компанії «Vuldi (UK) Limited» задовольнити частково.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року в частині визначення розміру судового збору скасувати, а питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: