Решение № 54848721, 05.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2016р. Справа №914/4135/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 10924929грн. 17коп.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: ОСОБА_2 представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням представників сторін технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення заборгованості в сумі 10924929грн. 17коп., з яких 6246176грн. 31коп. основного боргу, 1738272грн. 91коп. пені, 2833641грн. 80коп. інфляційних втрат та 106838грн. 15коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 03.12.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.12.2015р. З метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи відкладався на 05.01.2016р.

В судове засідання 05.01.2016р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду подав заяву (вх.№486/15 від 05.01.2016р.), в якій зазначив, що 24.11.2015р. позивачем було зараховано на рахунок погашення заборгованості, по договору №1554/14-КП-21 від 22.01.2014р. 5680421грн. 56коп. з рахунку по договору №2117/15-КП-21 від 04.12.2014р., де відбулася переплата, згідно листа відповідача від 20.11.2015р. №05-9763. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 22.01.2014р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ЛМКП «Львівтеплоенерго» був укладений договір №1554/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу. На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 6066,799тис.куб.м. на загальну суму 32618434грн. 43коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату лише частково, в сумі 26372258грн. 15коп. Таким чином, станом на 21.07.2015р. сума основного боргу за період з січня-грудня 2014 року складає 6246176грн. 31коп. За неналежне виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1738272грн. 91коп., інфляційних втрат в розмірі 2833641грн. 80коп. та 3% річних у розмірі 106838грн. 15коп.

В судове засідання 05.01.2016р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві б/н від 14.12.2015р. (вх.№54407/15 від 14.12.2015р.) на позовну заяву та у додаткових поясненнях б/н від 31.12.2015р. (вх.№56988/15 від 31.12.2015р.) . В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що листом №05-9763 від 20.11.2015р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до НАК «Нафтогаз України» з проханням зарахувати переплату, яка утворилася по договору №2117/15-КП-21 від 04.12.2014р. в сумі 5680421грн. 56коп. в рахунок погашення заборгованості по договору №1554/14-КП-21 від 22.01.2014р. Вказаний лист було отримано НАК «Нафтогаз України» 23.11.2015р. Таким чином, як зазначає відповідач, заборгованість по договору №1554/14-КП-21 від 22.01.2014р. на день подання позову становила 565754грн. 75коп., а відтак відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 5680421грн. 56коп. Відповідач зазначив, що позивачем невірно нараховані штрафні санкції, а також інфляційні втрати та 3 % річних, в підтвердження даних обставин відповідачем до матеріалів справи долучено контррозрахунок. Також, відповідач згідно ст.233 ГК України просить суд зменшити розмір пені враховуючи, що ЛМКП"Львівтеплоенерго" належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому стані, пов"язаному із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення та гарячого водопостачання, а позивач є монополістом в галузі постачання природного газу, а також враховуючи те, що у відповідача уже існує значна заборгованість перед позивачем та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по якій проводиться примусове стягнення.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання та зменшення розміру пені.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

22.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (покупець) укладено договір №1554/14-КП-21 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту договір), згідно до умов (п.1.1. договору) якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору. Продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ, обсягом до 9690,000тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: І квартал: січень 1650тис.куб.м.; лютий 2000тис.куб.м.; березень 1500тис.куб.м.; ІІ квартал: квітень 690тис.кв.м.; травень 110тис.куб.м.; червень 110тис.куб.м.; ІІІ квартал: липень 100тис.куб.м.; серпень 100тис.куб.м., вересень 150тис.куб.м.; IV квартал: жовтень 500тис.куб.м.; листопад 1000тис.куб.м.; грудень 1780тис.куб.м. (п.2.1. договору).

Згідно із п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач протягом січня-грудня 2014 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 32618434грн. 43коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме: актом прийому-передачі від 31.01.2014р. на загальну суму 5952135грн. 97коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 28.02.2014р. на загальну суму 5102260грн. 55коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 31.03.2014р. на загальну суму 2955421грн. 14коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 30.04.2014р. на загальну суму 928414грн. 21коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 31.05.2014р. на загальну суму 362557грн. 48коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 30.06.2014р. на загальну суму 565257грн. 21коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 31.07.2014р. на загальну суму 494765грн. 73коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 31.08.2014р. на загальну суму 721005грн. 51коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 30.09.2014р. на загальну суму 728117грн. 07коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 31.10.2014р. на загальну суму 1634687грн. 38коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 30.11.2014р. на загальну суму 4469737грн. 10коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 31.12.2014р. на загальну суму 8704075грн. 08коп. (з ПДВ), акти підписані та скріплені печатками сторін.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач свої зобовязання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, оплативши лише частково на загальну суму 26372258грн. 12коп., що підтверджується довідками позивача про операції та про сальдо, а відтак сума боргу, станом на 21.07.2015р. становить 6246176грн. 31коп.

20.11.2015р. відповідач на адресу позивача надіслав лист №05-9763 від 20.11.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7905207477468, а позивач отримав цей лист 23.11.2015р. В даному листі відповідач просив позивача всю переплату в сумі 5680421грн. 56коп. по договору №2117/15-КП-21 від 04.12.2014р. зарахувати в рахунок погашення заборгованості по договору №1554/14-КП-21 від 22.01.2014р.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.11.2015р., тобто до подання позовної заяви (26.11.15р. згідно поштового штемпеля на конверті), позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості, по договору №1554/14-КП-21 від 22.01.2014р.в розмірі 5680421грн. 56коп. з рахунку по договору №2117/15-КП-21 від 04.12.2014р., де відбулася переплата, згідно листа відповідача від 20.11.2015р. №05-9763., що підтверджується представником відповідача у заяві (вх.№486/15 від 05.01.2016р.).

З огляду на викладене та враховуючи лист відповідача про зарахування заборговності в сумі 5680421грн. 56коп. по договору №1554/14-КП-21 від 22.01.2014р., а також подану представником позивача заяву (вх.№486/16 від 05.01.2016р.), суд дійшов висновку, що у задоволенні стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5680421грн. 56коп. належить відмовити.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість за поставлений позивачем відповідачу природний газ фактично становить 565754грн. 75коп.

Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

За умовами ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно з вимогами п.7.2. договору позивач по кожному акту прийому-передачі газу за період з 15.05.2014р. по 21.07.2015р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 1738272грн. 91коп. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу по кожному акту прийому-передачі газу інфляційні втрати у розмірі 2833641грн. 80коп. за період з травня 2014 року по червень 2015 року та 3% річних в розмірі 106838грн. 15коп. за період з 15.05.2014р. по 21.07.2015р. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розяснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Ухвалою суду від 16.09.2014р. було зобовязано як позивача надати конкретизований розрахунок так і відповідача надати контррозрахунок штрафних санкцій, які заявленні до стягнення, однак сторони вимог ухвали в цій частині не виконали.

Згідно із п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Листом Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розяснено, що у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка перебуває з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Наприклад, кошти вносились 27 жовтня 1994р. в розмірі 2700 тис. крб., 7 травня 1995р. - 5200 тис. крб. і 25 грудня 1995 року - 11500 тис. крб. Всього 19400 тис. крб. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період с 1 по 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За умовами ч.5 ст.254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, представлений позивачем та прийнявши до уваги контррозрахунок наданий відповідачем, судом встановлено, що при проведені нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, позивач припустився помилки, оскільки в порушення вимог ч.5 ст.254 ЦК України не прийняв до уваги порядок обчислення строків, не враховуючи вихідні дні, на які припали останні дні строку оплати в окремих розрахункових періодах та дні фактичної сплати сум заборгованості . Відтак, в перерахунку розмір пені становить 1728926грн. 34коп., інфляційних втрат 2298762грн. 74коп. та 3% річних 105784грн. 08коп.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, діючим законодавством не передбачено необхідності звернення відповідача до суду з заявою про зменшення неустойки, а також не обмежено суд в розмірах зменшення неустойки. (Постанова Вищого господарського суду України від 21 серпня 2013 року у справі № 911/571/13-г )

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

До матеріалів справи відповідачем долучено копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015 року, копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2015 року, копії постанов ВДВС про арешти коштів та інших цінностей ЛМКП «Львівтеплоенерго», а саме: від 23.06.2015р. ВП№3445494; від 15.06.2015р. ВП №35572796; від 19.10.2015р. ВП №48981555; від 28.10.2015р. ВП№48981964; від 17.06.2015р. ВП №20668707; від 15.06.2015р. ВП№355727; від 07.09.2015р. ВП №48009500; від 28.10.2015р. ВП №48981964.

Враховуючи ступінь виконання зобовязання боржником, зважаючи на те, що неналежне виконання зобовязання відповідачем має місце з урахуванням обєктивних та невідємних, незалежних від відповідача факторів, зважаючи на значні збитки відповідача, огляду на те, що порушення зобовязання відповідачем не потягло значних втрат та збитків для позивача, та відсутності доказів у підтвердження протилежного, враховуючи майновий стан обох сторін та їх інтереси, відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, суд вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на тридцять відсотків. Відтак, стягненню підлягає пеня в розмірі 1210248грн. 44коп., в іншій частині пені належить відмовити у звязку із зменшенням судом.

Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією відображеною у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі №15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі №5008/5005/137/2012, постанові Вищого господарського суду України від 01.10.13р. у справі № 917/278/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 19.09.13р. у справі №904/1622/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 18.09.2013р. у справі №905/41/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 12.09.13р. у справі №906/302/13-г.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати суду не надано.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині стягнення основного боргу в сумі 565754грн. 75коп., пені у розмірі 1210248грн. 44коп., інфляційних втрат в розмірі 2298762грн. 74коп. та 3% річних у розмірі 105784грн. 08коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м.Львів, вул.Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 565754грн. 75коп. основного боргу, 1210248грн. 44коп. пені, 2298762грн. 74коп. інфляційних втрат, 105784грн. 08коп. 3% річних та 70488грн.42 коп. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 05.01.2016р.