Решение № 54828519, 05.01.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2016 р. Справа № 909/1215/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК, вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 4 750,00грн. заборгованості

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юристконсульт І категорії, довіреність № 7-2-1/1 від 02.01.15р.

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося в господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Українського державного конструкторсько - технологічного інституту транспорту АПК про стягнення 4 750 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.15 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.11.15. Ухвалами суду від 24.11.15 та 15.12.15 розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №266 від 02.01.10 щодо повної оплати вартості наданих послуг.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від від 29.10.15, 124.11.15 та 15.12.15. Ухвала суду від 24.11.15, з відомостями про дату, час та місце розгляду заяви, направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві та виписці з ЄДРЮОФОП (вул. Незалежності, буд. 46, м. Івано-Франківськ,76018), повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.01.10 між сторонами даного спору укладено договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №266, відповідно до якого позивач зобов"язався надавати відповідачу послуги з водопостачання холодної води та водовідведення, а відповідач в свою чергу своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід"ємними частинами (п.1.1.).

Відповідно до 2.2.1. даного договору, відповідач зобов"язався щомісячно в 7-ий робочий день місяця направляти представника у відділ збуту "Водоекотехпрому" для подання додатку 4 - "Акта про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод". Результати аналізу стічної води", які є невід"ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання документів, що підтверджують оплату в розрахунковому періоді.

Згідно п.п.2.2.2 договору відповідач зобов"язався здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-денний термін з моменту отримання рахунку, а також здійснювати авансовий платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості наданих послуг в минулому місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем, в період з 12.06.13 по 31.05.15 надавалися відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується актами про обсяги переданої абоненту води і прийнятих від нього вод протягом розрахункового періоду та рахунками - фактурами на загальну суму 13424,96 грн., оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи. В порушення договірних зобов'язань відповідач частково виконав зобов"язання щодо оплати отриманих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4750 грн.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки договір №266 від 02.01.10 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 4750 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1218 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 629, 610-612, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК про стягнення заборгованості в сумі 4750 грн. - задоволити.

Стягнути з Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК, вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 00861529) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м.Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 32360815) - 4750 (чотири тисячі сімсот п"ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 05.01.16

Суддя Г.З. Цюх