Постановление суда № 54771349, 23.12.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М. В.

суддів: Перепелюк І.Б., Литвинюк І.М.

секретар Окармус О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ЧРУ Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_5, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2015 року,

встановила:

В грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Посилалася на такі обставини.

27 березня 1994 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який розірвано за рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2012 року. Від шлюбу мають двох дітей.

За час шлюбу сторони за спільні кошти придбали квартиру № 5 у будинку №275 В по вул. Головній у м. Чернівці.

Відповідно договору іпотеки квартири, придбаної за рахунок пільгового довготермінового кредиту від 01.05.2009 року, вартість майна, переданого в іпотеку, становить 110777, 00 грн.

Вважає вищевказане майно спільною сумісною власністю подружжя та таким, що підлягає поділу у відповідності до вимог сімейного законодавства.

Проте, у зв'язку з тим, що на даний час з відповідача відраховуються аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 385,80 грн. щомісячно і дана сума є недостатньою для забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини, вважає, що її частка нерухомого майна повинна бути збільшена. Крім того, як вказує позивачка, відповідач ухиляється від сплати аліментів та не несе витрат

_____________

22ц-1633/2015р. Головуючий у 1нстанції ОСОБА_6

Категорія 48 доповідач Савчук М.В.

на утримання квартири.

Просила визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частини квартири №5 у будинку №275 В по вул. Головній у м. Чернівці;

визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири № 5 у будинку №275 В по вул. Головній у м. Чернівці;

скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 009173 від 21.12.2008 року;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 830,83 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири № 5 у будинку №275 В по вул. Головній у м. Чернівці;

визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири № 5 у будинку № 275 В по вул. Головній у м. Чернівці;

скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 009173 від 21.12.2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Посилаючись на вимоги ч. 3 ст. 70 СК України, вважає, що за рішенням суду її частка майна може бути збільшена, оскільки з нею проживають діти, присуджених аліментів є недостатньо для забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини, відповідач ухиляється від сплати аліментів, у звязку з чим за ним існує заборгованість.

Вказує, що судом необґрунтовано відхилено доводи позивача про понесення нею витрат по сплаті комунальних послуг та наявність боргу за договором іпотеки квартири як на підставу для збільшення її частки у майні.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

___Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково та визнаючи кожному із сторін право власності по ? частини квартири № 5 у будинку №275 В по вул. Головній у м. Чернівці, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана в період шлюбу й відповідно до ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та збільшення частки майна на користь позивачки не доведена належними доказами.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.1994 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який розірвано за рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2012 року. Від даного шлюбу в сторін є двоє неповнолітніх дітей, які проживають у спірній квартирі.

За час шлюбу подружжям ОСОБА_4 була придбана квартира № 5 у будинку №275 В по вул. Головній у м. Чернівці, що вбачається з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.12.2008 р.

Згідно договору іпотеки квартири, придбаної за рахунок пільгового довготермінового кредиту від 01.05.2009 року, вартість майна, переданого в іпотеку, становить 110777, 00 грн.

Судом установлено, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідач здійснює виплати по договору іпотеки квартири, придбаної за рахунок пільгового довготермінового кредиту від 01.05.2009 року, що підтверджується наданими квитанціями (а.с.42-44).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України) відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Встановлено, що шлюбний договір між сторонами не укладений.

Згідно з ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

П.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

? Відповідно до довідки-розрахунку про розмір нарахованих та сплачених аліментів, виданої Першотравневим ДВС Чернівецького МУЮ від 30.11.2015 року, ОСОБА_2 щомісячно повинен сплачувати 600 грн. аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 до досягнення повноліття та 500 грн. на утримання доньки ОСОБА_7, яка продовжує навчання.

Проте, позивачем не надано доказів, що розмір аліментів, які вони одержують, є недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім того встановлено, що позивачка, відповідач та їх діти проживають спільно у спірній квартирі № 5 у будинку №275 В по вул. Головній у м. Чернівці.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за кожним із сторін слід визнати право власності на ? частину спірної квартири.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що у відповідача існує заборгованість за договором іпотеки спірної квартири та заборгованість по аліментам, що судом першої інстанції не враховано при ухваленні рішення, оскільки дані обставини не є такими, що мають істотне значення для справи і не можуть бути підставами для збільшення частки позивача.

Отже, ОСОБА_4 не позбавлена можливості предявити позов до відповідача про стягнення заборгованості по аліментам та збільшення їх розміру, а борг за договором позики вирішується в іншому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 не несе витрат на утримання квартири, не оплачує комунальних послуг, що є однією з підстав для збільшення її частки у майні, не заслуговують на увагу, оскільки позивачка не позбавлена можливості звертатися з вимогами до відповідача про стягнення з останнього різниці у витратах за сплату комунальних послуг. Несплата комунальних послуг у розумінні ч. 3 ст. 70 СК України не є підставою для збільшення частки у спільному майні.

На підставі викладеного, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до даних правовідносин.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: