№ 54757499, 24.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6445/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2015 року та про оголошення у розшук рухомого майна 13.07.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2015 року та про оголошення у розшук рухомого майна 13.07.2015 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в уточненнях до адміністративного позову (а.с. 20-21) та в судовому засіданні просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Представник відповідача у судове засідання 22.12.2015 року не зявився, хоча відділ належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи (а.с. 51). Заперечень до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст. 3, 5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо примусового виконання виконавчих документів в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби. Відповідно до ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до суду. Тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 17, ст.ст. 104, 181 КАС України, рішення органу державної виконавчої служби позивач може оскаржити в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у першому Суворовському відділі ДВС Одеського МУЮ знаходилась постанова ВДАІ Суворовського району м. Одеси № АА2742974 від 14.02.2014 р. про стягнення з Позивача на користь держави штрафу у розмірі 850 грн.

На підставі зазначеної постанови державним виконавцем першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 27.01.2015р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої ОСОБА_1 було запропоновано самостійно протягом 7 днів з моменту її винесення виконати вимоги виконавчого документу.

Постановою старшого державного виконавця першого першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_3 від 13.07.2015 р. було оголошено розшук всього належного позивачу рухомого майна.

Непогодившись з зазначеними постановами від 27.01.2015 року та від 13.07.2015 року, Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та вважає за необхідне задовольнити позов з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч .1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17.09.2014 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Того ж дня була направлена на адресу ВДАІ з обслуговування Суворовського району м. Одеси (а.с. 31-32).

Також судом встановлено, що 26.01.2015 року ВДАІ з обслуговування Суворовського району м. Одеси було повторно предявлено постанову № АА2742974 від 14.02.2014 року до примусового виконання та 27.01.2015 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 46209834.

Суд вважає, що стягувач пропустив встановлений строк пред'явлення документів до виконання, а державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.22,23 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки, зокрема: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Таким чином, враховуючи повернення виконавчого документа стягувачу 17.09.2014 року, строк повторного предявлення виконавчого документа до виконання 26.01.2015 року минув.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 25 та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження мають бути надіслані не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Наведені положення Закону свідчать про те, що гарантією дотримання прав боржника у виконавчому провадженні є належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, надання йому строку для добровільного виконання вимог виконавчого документу, звернення стягнення в першу чергу на грошові кошти боржника, надання боржнику можливості визначити види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів щодо підтвердження направлення на адресу позивача копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2015 року № 46209834.

Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини; у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обовязковою для виконання органами внутрішніх справ.

На момент прийняття постанови про розшук належного Позивачу майна в розпорядженні державного виконавця були відомості про постійне місце проживання ОСОБА_1, що надавало державному виконавцю можливості вжити необхідні та достатні заходи для виконання постанови ДАІ до оголошення майна у розшук, але цього зроблено не було.

Таким чином, незаконно відкривши виконавче провадження, позбавивши Позивача можливості добровільно виконати вимоги виконавчого документу, державний виконавець, 13.07.2015 року, оголошуючи в розшук належне ОСОБА_4 майно, допустив, крім наведених вище, інші порушення вимог Закону «Про виконавче провадження» - не зясував чи наявні у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі достатній для задоволення вимог стягувана, не надав Позивачу можливість визначити види майна, на яке має бути звернено стягнення в першу чергу.

За наведених підстав, оголошення у розшук належного ОСОБА_1 транспортного засобу, який у багато десятків разів більший за вартістю ніж сума стягнення, призвело до порушення прав сторони виконавчого провадження, тому є незаконним, передчасним, неспівмірним.

У звязку з викладеним, постанови державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 27.01.2015 р. про відкриття виконавчого провадження та постанова старшого державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_3 від 13.07.2015 р. про розшук належного ОСОБА_1 майна є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, врахувавши ту обставину, що відповідачем проігноровано доведення правомірності своїх рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виходячи за межи позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2015 року та про оголошення у розшук рухомого майна 13.07.2015 року - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження ВП № 46209834 від 27.01.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 13.07.2015 р. про розшук майна боржника.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.