Решение № 54742710, 30.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1124/2015(м)

264/4290/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Бугрим Л.М.

суддів Гаврилової Г.Л.., Биліни Т.І.

при секретарі Зал .Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. В обґрунтування позову вказував на те, що перебував у трудових відносинах з ТОВ БП «Азовмашпром». При звіільненні відповідач нарахував, але не виплатив заробітну плату, внаслідок чого був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Рішенням Іллічівського райнного суду м. Маріуполя від 03 грудня 2013 року на його користь з відповідача було стягнено заборгованість по заробітній платі у сумі 47466,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня по 03 грудня 2013 року в розмірі 15948грн 24коп.., вихідну допомогу в розмірі 9941,76 грн, моральну шкоду в розмірі 300 грн. Однак, станом на 24.06.2015 року рішення суду виконано не повністю та залишок несплаченої суми складає 26370 грн. На підставі наведеного позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.12.2013 по час постановлення судового рішення та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено .

На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення та постановлення нового рішення , яким слід задовольнити його вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те.,що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Суд зробив помилковий висновок про те, що він пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права ,оскільки право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежений будь-яким строком. На його думку відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та позов задовольнити..

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді , вислухавши пояснення сторін та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення , яким слід задовольнити позовні вимоги виходячи з наступного .

Відповідно до положень ст 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, таким вимогам закону рішення суду не відповідає,оскільки судом при розгляді справи були порушені норми матеріального закону,що дає підстави для його скасування .

Зокрема , судом першої інстанції було встановлено, дійсно що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2013 року з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 47466,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2013 року по 03 грудня 2013 року в розмірі 15948,24 грн., вихідна допомога в сумі 9941,76 грн., моральна шкода в розмірі 300 грн. Однак, дане рішення не виконано в повному обсязі і заборгованість відповідача перед позивачем складає 26370 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду з позовом, позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду за захистом порушеного права, встановлений ст.. 233 КЗпП України, оскільки остання сума на користь позивача була перерахована позивачеві 02 квітня 2015 року, а позовну заяву до суду він подав лише 06 липня 2015 року,тобто після спливу тримісячного строку. .

Однак, з такими висновками колегія суддів погодитись не може,оскільки він є помилковим .

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 03 грудня 2013 року з відповідача ТОВ БП «Азовмашпром» на користь ОСОБА_2 було стягнено заборгованість по заробітній платі у сумі 47466,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня по 03 грудня 2013 року в розмірі 15948грн 24коп.., вихідну допомогу в розмірі 9941,76 грн, моральну шкоду в розмірі 300 грн.

Згідно з даними карткового рахунку позивача на його рахунок ТОВ «Азовмашпром» перерахувало 29 жовтня 2013 року суму заробітку 1116,43 грн, 02 квітня - 45350,07 грн. та 09 квітня 2015 року у розмірі 820 грн. ( а.с. 32- 34 зв, т. 1 ).

Відповідно з положеннями ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міськрайонного. Суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права..

З заявою про захист порушеного права ОСОБА_2 звернувся до суду 8 вересня 2015 року , що вбачається з даних про реєстрацію його позовної заяви судом першої інстанції. ( а.с 1, т.1 ).

Таким чином , з заявою про захист порушеного права ОСОБА_2 звернувся в установлений законом тримісячний строк , а тому висновок суду першої інстанції про пропуск цього строку є помилковим.

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ БП «Азовмашпром» рішення суду виконало не повністю та залишок несплаченої суми складає 26370 грн.

Вказані обставини в судовому засіданні не заперечувались представником відповідача Аліпою А.Л., який зазначав про те , що позивачеві на підставі рішення суду була виплачена лише заробітна плата , а стягнуті суми вихідної допомоги при звільненні , моральної шкоди та середнього заробітку у сумі 26370 грн. не сплачені до цього часу , оскільки ці виплати у відповідності з Інструкцією із статистики заробітної плати не входять до складу заробітної плати. На його думку несплата позивачеві інших сум крім заробітної плати , не дає підстав ОСОБА_2 для звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку .

Між тим, колегія суддів зазначає ,що положеннями ст.. 116 КЗпП України передбачено обов'язок роботодавця сплатити робітнику при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, а не лише тільки заробітну плату, а тому посилання представника відповідача на те, що оскільки суми вихідної допомоги , середнього заробітку час затримки розрахунку та моральної шкоди не входять за своїм статусом до складу заробітної плати , то у позивача не виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку з несплатою таких сум є непереконливими та не можуть бути прийнятими до уваги .

Згідно з положеннями ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином , на думку колегії суддів у позивача у зв»язку з несплатою відповідачем усіх належних сум при звільненні стягнутих за рішенням суду , виникло право на звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку , і тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 04 грудня 2013 року по час постановлення судового рішення підлягають задоволенню .

Вказана позиція колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України по цивільній справі № 6-144 цс 13 р.

При визначенні розміру середньоденної заробітної плати колегія суддів приймає до уваги вищезазначене рішення суду від 03 грудня 2013 року ,яке набрало чинності і яким позивачеві визначено розмір середньоденної заробітної плати на час звільнення у розмірі 207 грн. 12 коп. і тому для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку по даному позову колегія суддів вважає необхідним виходити саме з цієї суми .

Кількість робочих днів за режимом роботи позивача з:п'ятиденною робочою неділею та двома вихідними за період з 04 грудня 2013 року по 30 грудня 2015 року складає 521 робочий день ( з 04 грудня 2013 року - 20 робочих днів , у 2014 році - 251 робочий день ,у 2015 році по 30 грудня включно - 250 робочих днів)

Таким чином, за період з 04 грудня 2013 року по 30 грудня 2015 року включно середній заробіток за час затримки розрахунку складає суму 109909 грн. 52 коп. ( 207 грн.12 коп. Х 521 робочий день ), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача .

Колегія суддів вважає , що також є доведеним та підлягає задоволенню і позов про стягнення моральної шкоди на підставі ст.. 237-1 КЗпП України , ст. 23, 1167 ЦК України ,які регулюють спірні правовідносини , оскільки у зв'язку з невиплатою належних позивачеві при звільненні сум він був позбавлений можливості реалізувати свої плани щодо відпочинку та лікування , що спричинило йому моральні страждання . Він вимушений постійно звертатись до відповідача щодо сплати сум за рішенням суду,знову хвилюватись та втрачати душевну рівновагу та спокій через невиконання рішення суд відповідачем. .

Враховуючи наведене, з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у сумі 1000 грн.

У відповідності з положенням ч.1 ст.. 88 ЦПК України стороні на корст якої ухвалене рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею ї документально підтверджені судові витрати .

Згідно з положенням ч. 3 цієї статті якщо позивача , на користь якого ухвалено с рішення, звільнено від сплати судового збору , він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог..

Виходячи з того , що позивачем по справі не було сплачено судовий збір за подачу до суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунки та моральної шкоди та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції , а спір вирішено на користь позивача , то судовий збір у відповідності до ставок судового збору зазначених в ст.4 Закону України « Про судовий збір « за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 3289 грн 23 коп ( 107909 грн 52коп 1% =1079 грн. 10 коп. Х 110 % = 1187 грн.01 коп. + 1079 грн. 10 коп .=2266грн.11 коп за подання майнового позову ) + (1218 грн. х 0,4. =487 грн. 20 коп. Х 110% = 535 грн. 92 коп. + 487 грн.20 коп=1023 грн.12 коп .за подання позову немайнового характеру ) слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» на користь держави.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, 207, п.4 ч.1 ст. 309 , 314 ч.2, 316 ЦПК України , апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 жовтня 2015 року скасувати .

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04 грудня 2013 року по 30 грудня 2015 року включно в сумі 107909 .(сто сім тисяч дев'ятсот дев'ять ) грн.. 52 коп. та моральну шкоду у сумі 1000 ( одну тисячу ) грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» на користь держави судовий збір у сумі 3289 ( три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн 23 коп..

Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Бугрим Л.М.

Судді Гаврилова Г.Л..

Биліна Т.І.