Решение № 54681127, 22.12.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. Справа № 923/1708/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 12 346 грн. 97 коп.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, представник, дов. № 01-4/56 від 31.12.14р.; ОСОБА_3, представник, дов. № 01-4/59 від 31.12.14;

відповідача не прибув.

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача 8322грн.08коп. основного боргу, 2405грн.63коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 146грн.90коп. з урахуванням 3% річних, 1472грн.36коп. пені, відповідно до умов укладеного сторонами 03.11.2007 договору № 672/дгу про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на положення ст. ст. 15, 16, 526, 527, 530, 549, 610-611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений про час, дату і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступні обставини. Відповідач заперечує доводи позивача щодо факту створення ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» відповідно до Указу Президента від 15.06.1993р. за № 210 «Про корпорацію підприємств». Натомість, на думку відповідача, саме Указом Президента від 15.06.1993 р. за № 210/93 «Про корпорацію підприємств» деякі державні підприємства були перетворенні у відкриті акціонерні товариства, а посилання на публічні акціонерні товариства (ПАТ) у даному законодавчому акті не міститься. Відповідач також вважає, що між ПАТ «Херсонська ТЕЦ» та ФОП ОСОБА_1 не укладено договір, оскільки договір, копія якого надана позивачем до суду разом із позовом не відповідає вимогам чинного законодавства та не може створювати господарських правовідносин між позивачем та відповідачем. Зокрема, договір від 03.11.2007 № 627/дгу, на думку відповідача, укладено не ПАТ «Херсонська ТЕЦ», а ВАТ «Херсонська ТЕЦ», зазначено адресу приміщення, що опалюється, яке не належить відповідачу. Відповідач заперечує проти доводів позивача щодо виконання своїх обов'язків належним чином, які підтверджуються довідками про наявність опалення в приміщенні Споживача в листопаді, грудні 2014 року, січні, лютому, березні 2015 року. На думку відповідача, позовна заява в супереч ст. 54 ГПК України не містить повного обґрунтованого розрахунку суми. Відповідач заперечує щодо надсилання рахунків за надані послуги з центрального опалення за відповідний період та листів - повідомлень щодо зміни тарифів.

Відповідач 21.12.15 подав до суду з наступні письмові клопотання:

про надання оригіналів документів, зазначених у додатках № № 11, 12, 13, 16, 18, 19, 24 до позовної заяви (клопотання залешене судом без задоволення оскільки притирічить положенням ст. 36 ГПК України, крім того у ньому не обґрунтовано чому саме відповідач вважає надані позивачем засвідчені копії документів "сумнівними");

"щодо приєднання доказів позивачем до матеріалів справи" у якому відповідач просить суд вважати докази, представлені суду без присутності відповідача неналежними та недопустимими, з якими відповідач не не мав можливості своєчасно ознайомитися, а також відкласти розгляд справи для можливості ознайомитись з новими доказами та доводами позивача (клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишене судом без задоволення, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, а відповідно до ст. 43 ГПК України: "Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.");

про призначення судової експертизи розрахунку, до якого відповідачем додано власний контррозрахунок та запереченнями щодо розрахунку позивача (клопотання залишене судом без задоволення, оскільки для роз'яснення вказаних у клопотанні питань не потребні спеціальні знання, відповідно до ст. 41 ГПК України).

Ухвалою по справі від 01.12.15 продовжено строк вирішення даного спору на 15 днів.

У судовому засіданні 22.12.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".

Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.

Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії.

Відповідно до статуту Заявника, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

Між ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (надалі за текстом рішення Позивач, Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (надалі за текстом рішення Відповідач, Споживач) 03.11.2007 укладено Договір № 672/дгу про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до умов пункту 1 Договору Виконавець зобов'язується надати споживачеві послуги з централізованого опалення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 8 Договору передбачено, що оплата за отримані послуги здійснюється в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статті 1 Закону «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Господарським кодексом України, Законом «Про ціни та ціноутворення», іншими законодавчими актами встановлено, що у Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

ПАТ «Херсонська ТЕЦ» направляло відповідачу лист повідомлення щодо зміни тарифів (лист від18.12.2014 № 06-1/2817, лист від 18.03.2015 № 06-1/654).

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась ПАТ «Херсонська ТЕЦ» у листопаді 2014 року, затверджена постановою № 595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014, протягом грудня 2014 - лютого 2015 року - постановою № 618 від 28.11.2014, протягом березня 2015 року - постановою № 282 від 27.02.2015 року.

Відповідно до умов пункту 15 Договору Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в строки встановлені Договором.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та надавав на користь відповідача послуги з централізованого опалення, що підтверджується довідками про наявність опалення в будинку, в якому знаходиться приміщення Споживача, в листопаді, грудні 2014 року, січні, лютому, березні 2015 року.

На підставі вказаних вище даних, з урахуванням положень Договору, складено Акти виконаних робіт та виставлено відповідні рахунки на оплату, що підтверджується копіями рахунків та реєстром вручення рахунків за відповідний період.

Разом з тим, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання узгоджений у п. 8 Договору та не залежить від отримання, або неотримання рахунків на оплату.

Відповідач, в порушення умов Договору несвоєчасно та не в повному обсязі оплачує послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 по 01.06.2015 і станом на 01.06.2015 склала 8322,08 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про сплату заборгованості від 25.05.2015 № 06-1/1120. Крім того, із супровідним листом віді 6.06.2015 № 06-1/1285 направлено Акт звірки взаєморозрахунків від 16.06.2015 року. Відповіді на зазначені листи від відповідача не надходили, другий примірник Акту звірки розрахунків не повернуто. Судом не приймаються до уваги зазначені документи (акт звірки та вимога) оскільки строк виконання грошового зобов'язання відповідачем узгоджений сторонами у пункті 8 Договору, а односторонній акт звірки взаєморозрахунків не є належним та допустимим доказом (у розумінні ст. 34 ГПК України). При цьому, суд також приймає до уваги посилання відповідача у запереченнях на позовну заяву, на те, що у самому акті зівірки взаємних розрахунків (а. с. 53) позивач посилається на договір з іншими реквізитами (номером та датою).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 12 Договору узгодежно сторонами, що за несвоєчасне внесення плати зі Споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що вразі, "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території", "суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу".

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що "нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано".

За поданим позивачем розрахунком та згідно вимог зазначеного законодавства, розмір пені становить 1472,36грн.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (435-4) "боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних становить 2405,63грн. та 146,90грн., відповідно.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) "зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги.

На підставі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарським судом Херсонської області розглянуто справи № № 15/125-10, 8/29-10, 5024/1388/2011, 923/1841/13, 923/1483/14, рішеннями в яких стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ «Херсонська ТЕЦ» заборгованість з оплати отриманих послуг.

Під час розгляду зазначених справ предметами дослідження були, крім іншого, зміст договору від 03.11.2007 № 627/дгу, порядок визначення варості послуг з опалення.

Зокрема в рішенні Господарського суду Херсонської області від 26.12.2014 у справі № 923/1485/14 встановлені наступні обставини:

«Відповідач вважає, що зазначений договір не може розглядатись, як доказ наявності договірних відносин між ним та позивачем, оскільки договір укладено відкритим акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль», в той час, як позивачем є публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль».

Разом із позовною заявою позивачем надано суду витяг зі статуту товариства. Пунктом 1.2 Статуту зазначено таке: «Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» відкрите акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» перейменовано у публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль». При цьому, пункт 1.3 закріплює, що ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль».

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. До єдиного державного реєстру, відповідно до частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Цивільним кодексом України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Як свідчать надані позивачем документи теплопостачальне підприємство не змінювало організаційно-правової форми, залишаючись товариством, а лише змінило назву, дотримавшись вимог чинного законодавства щодо порядку реєстрації такої зміни.

Таким чином, відносини між ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» та ФОП ОСОБА_1 врегульовано договором від 03.11.2007 № 672/дгу про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води».

Щодо зазначення адреси в договорі, в тому ж рішення зазначено: «Підписуючи договір, пунктом 2 якого адреса приміщення, що опалюється, визначена із зазначенням додаткової інформації - номеру квартири, відповідач погодився із такою редакцією пункту 2. При цьому, доказів, що приміщення магазину, розташованого за адресою м. Херсон, вул. Маяковського, 4, площею 42,5 м не належить відповідачу ним суду не надано. Отже, матеріали справи доводять наявність між відповідачем та позивачем договірних відносин, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства у формі єдиного письмового договору».

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.12.2014 у справі № 923/1485/14 залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса - 73000, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (ідентифікаційний код 00131771, адреса 73036, місто Херсон, вул. Бериславське шосе, 1) 8322грн.08коп. основного боргу, 2405грн.63коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 146грн.90коп. з урахуванням 3% річних, 1472грн.36коп. пені, 1218грн.00коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено 28 грудня 2015 р.

Суддя Ю.В. Гридасов