Решение № 54680187, 22.12.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 915/1955/15

м. Миколаїв

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго»

(54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393)

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Чорноморський суднобудівний завод»

(54011, м.Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, р/р26004301000164 в МФА КБ «Мрія», МФО 386241, код 14312980)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №01/53-346 від 17.02.2015р.

від відповідача:

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 22144,0 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив. Від нього до суду надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи це тим, що у договорі реструктуризації №46/17-р від 29.04.2014р. не зазначено забезпечення виконання зобовязання ПАТ «ЧСЗ» у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені), а також не встановлений розмір цієї заборгованості. У звязку з цим обовязок відповідача сплатити пеню за несвоєчасне виконання зобовязання за даним договором відсутній.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на правомірності нарахування штрафних санкцій та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

29 квітня 2014 року за №44/17-р між публічним акціонерним товариством «Миколаївобленерго», як кредитором, та публічним акціонерним товариством «Чорноморський суднобудівний завод», як боржником, був укладений договір реструктуризації, відповідно до умов якого боржник зобовязався сплатити кредитору заборгованість за договором про постачання електричної енергії №44/17 від 07.06.2010р. (зі змінами, внесеними додатковою угодою №46/11 від 18.01.2013р.) в сумі 3 253 938,98 грн., що підтверджується актом звірки станом на 28.04.2014р., а саме: активна електроенергія: 3242490,68 грн., що виникла за період лютий-березень 2014 року; реактивна електроенергія: 11418,3 грн., що виникла за березень 2014 року, у порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

Умовами п.2.1 договору його учасники погодили порядок розрахунків за даним договором, зазначивши, що боржник самостійно сплачує кредитору відповідну частку заборгованості, вказану в п.1.1 цього договору за наступним графіком погашення заборгованості: 25.05.2014р. 300000,0 грн. за активну електроенергію; 25.05.2014р. 11448,0 грн. за реактивну електроенергію; 25.06.2014р. 300000,0 грн. за активну електроенергію; 25.07.2014р. 1321245,34 грн. за активну електроенергію; 25.08.2014р. 1 321 245,34 грн. за активну електроенергію (п.п.2.1.1).

Відповідач, в порушення умов договору, наявну заборгованість сплачував без дотримання строків, зазначених у графіку погашення заборгованості.

Всього по договору №44/17-р відповідач сплатив 511508,73 грн. Залишок боргу станом на 11.08.2015р. склав 2742430,25 грн.

11 серпня 2014 року за №46/14-р між позивачем та відповідачем був укладений новий договір реструктуризації, відповідно до умов якого відповідач зобовязався сплатити кредитору заборгованість за договором про постачання електричної енергії №44/17 від 07.06.2010р. зі змінами в сумі 2742430,25 грн., що підтверджується актом звірки станом на 07.08.2014р. (активна електроенергія за період лютий-березень 2014 року) в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Умовами розділу 2 даного договору сторони узгодили порядок розрахунків, в тому числі строки та суми оплати заборгованості.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору №44/14-р від 29.04.2014р. позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 19800,0 грн. (а.с.10) та 3 % річних в сумі 2343,05 грн. (а.с.11).

Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у договорі реструктуризацію, яким були визначені строки та суми оплати заборгованості, сторони не передбачили відповідальність за невиконання зобовязання у вигляді пені.

Натомість умови вказаного договору містять умови щодо відповідальності сторін (розділ 4), якими передбачено право кредитора у разі порушення боржником термінів та обсягів оплати визначених в п.2.1.1, п.2.6 цього договору, звертатись до суду про стягнення усієї заборгованості визначеної цім договором (п.4.1).

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 19800,95 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Такі вимоги заявлені позивачем, який просить стягнути з боржника 2343,05 грн. 3% річних.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно відповідача господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (справа №915/86/14).

Ухвалою суду від 04.02.2014р. було порушено провадження у справі №915/86/14 про банкрутство ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод».

Згідно з положеннями ч.4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)", справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК), та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (частина восьма статті 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини десята, одинадцята статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.

Грошові вимоги позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та є поточними, тому підлягають розгляду окремо в позовному провадженні.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували факт сплати існуючої заборгованості.

За таких обставин, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33,44,49,82,821,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод», 54011, м.Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, (р/р26004301000164 в МФА КБ «Мрія», МФО 386241, код 14312980) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40, (р/р26002225010060 в МФ РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 326610, код ЄДРПОУ 23399393) 2343,05 грн. 3% річних та 128,87 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано суддею « 24» грудня 2015 року.

Суддя К.Л. Василяка