Постановление суда № 54593163, 18.12.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

18 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКоротких О.А.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., -розглянувши заяву Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (далі - Сільрада) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Сільради про зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 жовтня 2015 року касаційну скаргу Сільради відхилив, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року про часткове задоволення позову залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Сільрада звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2009 року, 9 квітня 2014 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки наказ про прийняття позивача на роботу, на час звернення до суду з позовом, не видавався, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення, а саме постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2011 року про часткове задоволення позову (визнано протиправними дії Сільради та зобов'язано її вчинити певні дії), яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2013 року.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2009 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, погодився з їх висновком про те, що оскаржуване позивачем розпорядження про призначення на посаду прийнято Березанською районною державною адміністрацією у відповідності до вимог діючого законодавства.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2014 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволенні позову (скасування розпорядження Сільради та зобов'язаня прийняти рішення про проведення повторного конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста Сільради), погодився з його висновком, що у даній справі відхилення протесту прокурора є підставою для його звернення до суду з відповідним позовом.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2013 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції погодився з тим, що на вакантну посаду державного службовця може бути призначений лише переможець конкурсу, а не особа, яка хоч і успішно здала іспит, але при цьому не була відібрана для призначення на посаду, а була за її згодою рекомендована для зарахування до кадрового резерву в державному органі.

Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких

Судді: М.І. Гриців

О.В. Кривенда