Постановление суда № 54534567, 16.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 330/1765/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Нестеренко Т.В.

Провадження № 22-ц/778/6308/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Якимівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_4» до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_3, третя особа - Реєстраційна служба Якимівського РУЮ Запорізької області, про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» звернулося до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_3, третя особа - Реєстраційна служба Якимівського РУЮ Запорізької області, про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності. Позивач просив суд: визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ-206141 та САЕ-206142, що видані 03.10.2012 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області; скасувати державну реєстрацію права власності на кафе-бар з літнім майданчиком, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/96; скасувати державну реєстрацію права власності на котедж для відпочинку, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/97.

28.09.2015 року ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд накласти арешт на майно: кафе-бар з літнім майданчиком, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/96; котедж для відпочинку, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/97.

Ухвалою судді Якимівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2015 року заяву ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно: кафе-бар з літнім майданчиком, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/97; котедж для відпочинку, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/97, що належить ОСОБА_3

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про забезпечення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В силу ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Перелік видів забезпечення позову визначений ст. 152 ЦПК України, однак він не є вичерпний.

Виходячи зі змісту ст.ст. 151-154 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 ст. 153 ЦПК України).

Відповідно до розяснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Проте, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя не вирішував питання з урахуванням зазначених розяснень.

Так, суддею порушено вимоги ст.ст. 153, 209, 210 ЦПК України, оскільки оскаржувана ухвала не містить в собі належно викладеної мотивувальної частини, а саме, обґрунтування щодо обрання виду забезпечення позову, підстав його обрання.

Постановляючи ухвалу від 28 вересня 2015 року суд не врахував характер та підстави спору між сторонами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» у поданій на стадії відкриття провадження у справі заяві просила в забезпечення позову накласти арешт на кафе-бар з літнім майданчиком та котедж для відпочинку, що розташовані за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/96. За твердженням позивача протягом тривалого терміну розгляду справи відповідач матиме можливість здійснити дії по відчуженню майна.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що майно - кафе-бар з літнім майданчиком та котедж для відпочинку, право власності на яке було одержано відповідачем, може бути реалізоване ним шляхом продажу, застави та інше; зазначене дає підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Тому на спірне майно, зазначене позивачем, необхідно накласти арешт.

Проте, такі висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях, судом не обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого прийнятого за позовом ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» позитивного рішення в межах заявлених позовних вимог визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності.

Далі, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд не зясував відомості, потрібні для забезпечення позову, а саме, кому на праві власності на час постановлення оскарженої ухвали належать кафе-бар з літнім майданчиком та котедж для відпочинку за вищевказаною адресою.

Так, на час постановлення оскарженої ухвали кафе-бар з літнім майданчиком, що розташовані за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, буд. 179/96, належали на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 в рівних частках (а.с. 25).

Розглядаючи заяву ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» про забезпечення позову, суд не врахував, що на час постановлення ухвали від 28 вересня 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 не були відповідачами по справі, тому суд не вправі приймати стосовно них заходи забезпечення позову, серед видів забезпечення позову ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом такого виду забезпечення як накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать особам, які не беруть участь у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про наявність підстав для скасування оскарженої ухвали з передачею на новий розгляд питання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Якимівського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2015 року по цій справі скасувати, питання про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: