Решение № 54468898, 29.04.2015, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/322/15-ц

№2/504/729/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

секретаря Твардовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське справу за позовом Публічного акціонер-ного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредит-ним договором,-

в с т а н о в и в:

28.01.2015 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №R53100220469В від 22 березня 2012 року в розмірі 153205.89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 22.03.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R53100220469В, згідно умов якого банк надає позичальнику на споживчі потреби кредит в сумі 50000.00 (пятдесят тисяч) гривень 00 копійок під 32.0% річних, а позичальник зобовязується до 22.03.2015 року повернути банку кредит і сплатити за користування ним відсотки та комісійну винагороду в сумі, в строки та на умовах, що передбачені цим договором. Видача позивачем відповідачу кредиту в розмірі 50000.00 грн. підтверджується меморіальним ордером. Однак відповідач свої зобовязання перед банком не виконує та станом на 30.08.2014 року в нього виникла заборгованість, яка складається з: заборгованості по кредиту, відсоткам, 3% річних, інфляційних витрат та пені в розмірі 153205.89 (сто пятдесят три тисячі двісті пять) грн..89 коп. У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань по кредитному договору позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

В судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 не зявився, направивши письмову заяву про підтримання позову та розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення на підставі існуючих у справі доказів, не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином /а.с.29,32,41/, про причини неявки суду не повідомив. За зазначених вище обставин, суд, зі згоди представника позивача, вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Згідно частини 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Судом установлено, що 22.03.2012 року між сторонами укладено кредитний договір №R53100220469В, згідно п.п.1,.3 якого банк зобовязався надати позичальнику на споживчі потреби кредит в розмірі 50000.00 грн. з нарахуванням відсотків в розмірі 32% річних, а позичальник зобовязався до 22.03.2015 року повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитом та комісійну винагороду в сумі, в строки та на умовах, що передбачені договором. Згідно п.3.9 договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника №26250000929415. Пунктом 7.1. договору визначено, що у разі прострочення зобовязань з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування ним та/або інших платежів згідно з умовами договору, позивальник зобовязується сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0.5% від суми прострочення зобовязань за кожен день порушення виконання зобовязань, включаючи день погашення /а.с.8-11/.

Копією меморіального ордеру №23807 від 22.03.2012 року підтверджується перерахування ПАТ «ВТБ Банк» на картковий рахунок ОСОБА_1 №26250000929415 грошових коштів за договором №R53100220469В від 22.03.2012р. в сумі 50000.00 грн. /а.с.14/.

Однак, в обумовлені договором строки ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у звязку з чим в нього виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 30.08.2014 року складає 153205.89 гривень, із яких: борг за кредитом 13788,62 грн.; прострочена заборгованість за кредитом 29623.67 грн.; борг за відсотками 150.00 грн.; прострочена заборгованість по відсотках 21917.71 грн.; прострочена заборгованість за відсотками понад 31 дня 2326.63 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту - 78949.85 грн.; інфляційні витрати за кредитом 2775.48 грн.; інфляційні витрати за відсотками 2376.11 грн.; 3% річних за кредитом 688.88 грн.; 3% річних за відсотками 608.94 грн. /а.с.19-20/.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

- 2 -

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610 і 611 ЦК України передбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які спростовують доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, виходячи з встановленого у судовому засіданні неналежного виконання відповідачем зобовязань по кредитному договору №R53100220469В від 22.03.2012р., суд прийшов до висновку, що предявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі та договірних відносинах між сторонами і є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно платіжного доручення №41074 від 23.12.2014 року позивач сплатив судовий збір в розмірі 1532.06 гривень /а. с. 3/, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», код ЄДРПОУ 14359319, юр. адреса: 01004, м.Київ, бул.Т.Шевченка/вул.Пушкінська, буд.8/26, заборгованість за кредитним договором №R53100220469В від 22.03.2012р., в розмірі 153205.89 (сто пятдесят три тисячі двісті пять) гривень 89 коп. та судовий збір в розмірі 1532.06 (одна тисяча пятсот тридцять два) грн.. 06 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя