Постановление суда № 54271908, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/44670/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Інспекція)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2014

у справі № 2а-1870/5944/11

за позовом державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (далі - Підприємство)

до Інспкеції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Кісіля А.В.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 № 0000092332/17 в частині нарахування грошового зобов'язання у сумі 1 150 965 грн. за основним платежем та 287 741 грн. за штрафними санкціями.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2014 прийняті у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин щодо зберігання та відпуску позивачем зерна, одержаного на відповідальне зберігання з державного матеріального резерву.

За наслідками нового розгляду справи постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2014, позов задоволено.

Судові акти мотивовані тим, що відповідачем не доведено факту відпуску платником матеріальних цінностей (зерна пшениці) без нарядів Державного Комітету України з державного матеріального резерву, а також правильності обчислення бази оподаткування виходячи з дійсної вартості переданої позивачеві на зберігання сільськогосподарської продукції.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що факт відпуску зерна, одержаного платником на зберігання від Державного Комітету України з державного матеріального резерву, підтверджується, зокрема, картками форми 36 «Кількісно-якісний обіг хлібопродуктів».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для нарахування платникові оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток став висновок Інспекції (викладений в акті перевірки від 23.02.2011 № 38/2332/00956031) про заниження платником оподатковуваного доходу на загальну суму 4 603 860 грн. внаслідок невключення до його складу вартості матеріальних цінностей (зерна пшениці), які було отримано позивачем на відповідальне зберігання з державного матеріального резерву за договором від 14.01.2009 № юр-2зб/360-2009 та використано у власному господарському обороті.

Втім зазначені обставини не знайшли свого документального підтвердження у ході розгляду даної справи.

Так, суди зазначили, що Інспекцією не подано будь-яких доказів, які б свідчили про факт відвантаження платником зерна, одержаного за вказаним договором, не підтверджено джерел отримання цифрових значень вартості відвантаженої продукції, виходячи з якої платникові було визначено суму заниженого валового доходу.

Дослідивши дані книги кількісно-якісного обліку зерна за формою № 36 (на яку посилався відповідача на обґрунтування правової позиції у справі), суди зазначили про відсутність у цій книзі відомостей щодо відвантаження платником зерна, одержаного за договором від 14.01.2009 № юр-2зб/360-2009.

Таким чином, всупереч частини другої статті 72 КАС відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, у зв'язку з чим суди правомірно задовольнили дані позовні вимоги.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2014 у справі № 2а-1870/5944/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько