Постановление суда № 54226740, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/56001/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства закордонних справ України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними та скасування наказу,

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними та скасування наказу №3108-ос від 16.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним дії Міністерства закордонних справ України по відкликанню ОСОБА_2 з посади Генерального консула України у Стамбулі (Турецька Республіка). Скасовано наказ Міністерства закордонних справ України №3108-ос від 16.12.2013 «Про відкликання Генерального консула України у Стамбулі ОСОБА_2.».

Міністерство закордонних справ України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства закордонних справ України від 21 травня 2010 року №813-ос "Про призначення ОСОБА_2." позивача призначено на посаду Генерального консула України у Стамбулі (Турецька Республіка) на час довготермінового відрядження.

Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 16 грудня 2013 року №3108-ос "Про відкликання Генерального консула України в Стамбулі ОСОБА_2" позивача відкликано в Україну 07 грудня 2013 року у зв'язку із закінченням довготермінового відрядження, на підставі статті 21 Закону України "Про дипломатичну службу" та листа Міністерства закордонних справ України від 02 грудня 2013 року №201/61318-914-5488.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії Міністерства закордонних справ України є правомірними, а наказ про відкликання позивача з довготермінового відрядження є обґрунтованим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та передчасними, оскільки відсутні підстави для відкликання позивача з довготермінового відрядження передбачені статтею 22 Закону України «Про дипломатичну службу».

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про дипломатичну службу» довготермінове відрядження дипломатичних працівників триває, як правило, до чотирьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до трьох років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією.

Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про дипломатичну службу» встановлено, що після закінчення довготермінового відрядження працівники дипломатичної служби відкликаються у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про дипломатичну службу" працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, можуть бути достроково відкликані до України у випадках: службової необхідності; за станом здоров'я; невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків; вчинення проступків, які їх ганьблять; вчинення членами їх сімей дій, що можуть призвести до негативних наслідків при подальшому перебуванні працівника дипломатичної служби у довготерміновому відрядженні.

За змістом спірного наказу, підставою для відкликання ОСОБА_2 є закінчення довготермінового відрядження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що граничним строком перебування позивача у довготерміновому відрядженні у Генеральному консульстві України у Стамбулі є 21 травня 2014 року, тобто закінчення чотирирічного терміну його перебування у довготерміновому відрядженні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження, можуть бути достроково відкликані тільки у випадках передбачених нормами статті 22 Закону України «Про дипломатичну службу».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства закордонних справ України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними та скасування наказу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка