№ 54163635, 03.11.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., за участі секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників: позивача - Сільченка С.О.,

відповідача - Деревцова С.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Катерінг Сервіс» (далі -Товариство) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві; далі - ДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень,

у с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №№ 0005142207 та 0005152207.

Суди встановили, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Екітем», ТОВ «Зінат» і ТОВ «Віп Трейд», що мали значення для формування податкового кредиту та валових витрат за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року, ДПІ склала акт від 26 березня 2013 року № 966/228-17/23509491 про порушення Товариством вимог податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 197 036 грн.

На підставі цього акта ДПІ направила (вручила) Товариству податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року: № 0005142207 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 242 257 грн у тому числі за основним платежем - на 197 036 грн, за штрафними санкціями - на 45 221 грн; № 0005152207 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 529 860 грн у тому числі за основним платежем - на 453 663 грн, за штрафними санкціями - на 76 200 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 листопада 2013 року, яку Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2014 року залишив без змін, позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував зазначені вище податкові повідомлення-рішення. Суди виходили з того, що Товариство правомірно сформувало податковий кредит, оскільки належним чином підтвердило факт здійснення спірних господарських операцій з контрагентами.

Вищий адміністративний суд України погодився із обсягом і характером обставин справи, встановленими судами попередніх інстанцій, та їх правовою оцінкою й ухвалою від 3 березня 2015 року залишив ці рішення без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року, ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі -ПК) у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового правозастосування заявник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 року (справа № К/800/7721/13), у якій цей суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що реальність виконання господарських операцій у межах взаємовідносин Товариства з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Екітем», ТОВ «Зінат» і ТОВ «Віп Трейд», які зареєстровані платниками податку, підтверджується актами про надання послуг, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, що надавали Товариству правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат.

Натомість у рішенні суду касаційної інстанції, на яке робиться посилання, йдеться про неправомірне формування податкового кредиту платником податку на підставі нікчемних правочинів з поставки підрядних послуг від ТОВ «БК «Сімм» і приватного підприємства «Сіті Буд» та товару (міні-АТС) від КП «Альянс», свідченням чого є відсутність у контрагентів основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, транспортних та інших засобів, потрібних для реального виконання підрядних робіт, а також відсутність документів первинного обліку (актів прийняття виконаних будівельних робіт) та наявність податкових накладних, в яких немає інформації про особу, яка їх склала.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, надане для порівняння, ґрунтується на фактичних обставинах, відмінних від обставин оспореного рішення, що виключає наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких

О.В. Кривенда В.В. Кривенко

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

О.О. Терлецький