№ 54120355, 30.11.2015, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Справа № 725/6208/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Стоцька Л. А.

при секретарі Слободян В.О.

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії.

Посилався на те, що працював на посаді судді Апеляційного суду Чернівецької області.

10.05.2014 року йому виповнилось шістдесят пять років, стаж роботи на посаді судді становив тридцять три роки.

У відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у березні 2014 року він звернувся до Верховної ОСОБА_3 України з заявою про його звільнення у відставку та призначення довічного грошового утримання.

Однак, Верховною Радою України його було звільнено з посади лише 16.07.2015 року та відповідно наказом по суду 03.08.2015 року.

04.08.2015 він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях з заявою про призначення та виплату довічного грошового утримання судді.

Однак, згідно листа №13707/02-11 від 12.08.2015 року Управлінням було відмовлено у призначенні та виплаті йому довічного грошового утримання, при цьому відповідач посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року та розпорядженням №193663 від 05.08.2015 року призначено пенсію за віком в загальному розмірі 5773 грн. 30 коп.

З вказаною відмовою він не погоджуються та вважає такі діє відповідача протиправними, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається із заробітної плати за останньою посадою на час подання заяви про відставку.

Просив визнати неправомірною відповідь Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях №13707/02 від 12.08.2015 року про відмову в призначенні йому щомісячного грошового утримання, визнати неправомірним та скасувати розпорядження №193663 від 05.08.2015 року про призначення йому пенсії за віком на загальних умовах в розмірі 5773 грн. 30 коп. та зобовязати відповідача призначити йому довічне грошове утримання судді згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 80 % від суддівської винагороди 24116 грн. 40 коп., починаючи з моменту досягнення шістдесяти пяти років.

18.11.2015 року по адміністративній позовній заяві до Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

30.11.2015 року відповідачем через канцелярію суду було подано заперечення проти позову.

Позивач у судове засідання не зявився, наддав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала суду пояснення аналогічні змісту письмових заперечень на позов, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 20.06.1977 року по 21.06.1987 року обіймав посаду судді Вижницького районного народного суду Чернівецької області; з 09.07.1992 року по 16.07.2015 року обіймав посади судді Першотравневого районного суду м. Чернівці та судді Апеляційного суду Чернівецької області.

У березні 2014 року він звернувся до Вищої ради Юстиції з заявою про внесення подання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Чернівецької області у звязку з поданням заяви про відставку.

10.05.2014 року ОСОБА_2 досяг шістдесяти пятирічного віку.

Разом із тим, позивача з незалежних від нього причин було звільнено постановою Верховної ОСОБА_3 України лише 16.07.2015 року (а.с.14-20), на підставі якої, в подальшому, було видано наказ Апеляційного суду Чернівецької області №05-07/91-к від 03.08.2015 року (а.с.21).

Відповідно до положення частини першої статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Контитуцією та законами України.

Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.

При вирішення питання про застосування правових норм у часі до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені ним у постанові №21-630а14 від 10.02.2015 року, згідно яких зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Також, зазначене питання регламентовано рішенням ОСОБА_3 Суддів України №84 від 22.06.2007 року, відповідно до якого при розрахунку розміру щомісячно довічного грошового утримання суддям у відставці слід виходити із заробітної плати за останньою посадою, що займав суддя до виходу у відставку на час подання заяви про відставку.

Згідно ст.102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній на момент досягнення позивачем пенсійного віку, суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти пяти років. У разі якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження щодо здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

За змістом ст.109 Закону, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає, що застосуванню підлягають положення Закону у редакції чинній станом на березень 2014 року.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_2 04.08.2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях з заявою про призначення йому довічного грошового утримання у звязку з прийняттям Верховною ОСОБА_3 України його відставки.

Проте, листом №13707/02 від 12.08.2015 року Управлінням позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті довічного грошового утримання, при цьому відповідач посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. (а.с.11).

Одночасно розпорядженням №193663 від 05.08.2015 року позивачу було призначено пенсію за віком у розмірі 5773 грн. 30 коп. (а.с.12).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

При вирішення даного публічно-правового спору, суд також враховує положення статті 22 Конституції України, відповідно до якихпри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, статус суддів у відставці визначається ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст. 138 Закону, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівськавинагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обовязків.

Крім того, Конституційний суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Зазначена позиція узгоджується з Європейською хартією про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року, Рекомендаціям Комітету ОСОБА_3 Європи державамчленам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки від 17 листопада 2010 року № 12 (2010) та додатку до неї. У цьому додатку визначено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обовязкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення;мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці;для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення (пункт 54 розділу VI).

Також, при вирішення даного спору суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" від 13 грудня 2001 року Судом було зазначено, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення та отримання довічного грошового утримання, а тому вважає, що позов ОСОБА_2 обґрунтований та підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд зауважує, що правові підстави для задоволення позовних вимог про призначення довічного грошового утримання за минулий час - відсутні.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 19 Конституції України, ст.ст. 102,109,129,138 Закону України Про судоустрій і статус суддів, ст.ст.2, 11, 86, 99, 100, 183-2, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях №13707/02 від 12.08.2015 року в призначенні ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження №193663 від 05.08.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком на загальних умовах.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м.Чернівцях призначити ОСОБА_2 довічне грошове утримання в розмірі 80% від грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: 24116 грн. 40 коп., починаючи з моменту звернення, тобто з 04.08.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_4 Л. А.