Решение № 54101321, 30.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/18135/14-ц Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.Провадження № 22-ц/780/4630/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 30.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Гуля В.В., Верланова С.М.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 16 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Соціум» про стягнення грошових коштів,-

Встановила :

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 листопада 2013 року між нею та Кредитною спілкою «Соціум» був укладений депозитний договір № К/Д/2013/126, у відповідності з яким вона розмістила депозит на суму 70000 грн. на строк 12 місяців з виплатою 27% річних; 01 серпня 2014 року було укладено також депозитний Договір №К/Д/2014/317, згідно якого позивачка розмістила депозитний вклад в розмірі 10000 грн. на строк 18 місяців з виплатою 29% річних; 22 серпня 2014 року було укладено Додаткову Угоду №1 до Договору про залучення внеску №К/Д/2014/317 від 01 серпня 2014року, у відповідності з умовами якого позивачка розмістила Депозит на суму 10000 грн., а всього по даному договору розміщено 20000,00 грн.з процентною ставкою за внеском 29% річних.

Вказувала, що 02 вересня 2014 року вона дізналася, що керівник кредитної спілки «Соціум» ОСОБА_3 зник разом з касою та документами; відділення кредитної спілки «Соціум» по всій Україні були зачинені в один день - 01 вересня 2014 року. Крім того за офіційною інформацією Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг позивачу також стало відомо, що за фактом шахрайського заволодіння службовими особами кредитної спілки «Соціум» грошовими коштами громадян відкрито кримінальне провадження з правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України. Таким чином керівництвом кредитної спілки «Соціум» умисно створено відсутність грошових коштів, чим порушено права позивачки, як споживача фінансових послуг, а тому вона звернулась з вказаним позовом та просила суд стягнути з відповідача на її користь депозитні грошові кошти у сумі 90 000,00 грн., відсотки в сумі 7133,00 грн., а всього стягнути 97 133,00 грн.

До початку розгляду справи по суті позивачка уточнила свої позовні вимоги, збільшивши їх та просила, посилаючись на ст..625 ЦК України, стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 90 000,00 грн. (сума депозита за договорами № К/Д/2013/126 від 14.11.2013 року та №К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року ( з доповненнями) та 18093,58 грн., відсотків за користування грошовими коштами, які складаються :

- процентів та 3% річних за договором № К/Д/2013/126 від 14.11.2013 року за період з 14.08.20014 р. по 29.04.2015 року (259 днів; 70000 х 0,27 % /365 х 259=13411,23 грн. ; 3% річних = 402,34 грн. Всього 13813,57 грн.);

- процентів та 3% річних за договором № №К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року за період з 01.08.2014 року по 29.04.2015 року 272 дні : 10000 грн.х0,29 % /365х272 = 2161,10 грн., 3% річних- 64,83 грн. Всього- 2225,93 грн.;

- процентів та 3% річних за додатковою угодою №1 від 29.04.2014 року до договору № №К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року за період з 22.08.2014 р. по 29.04.2015 р. -251 день;

10000 грн. х 0,29 % /365х 251 = 1994,25 грн. ; 3% річних- 59,83 грн. Всього-2054,08 грн.

Всього просила стягнути на її користь - 108 093,58 грн.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2015 року Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 16 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Кредитної спілки «Соціум» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором № К/Д/2013/126 від 14.11.2013 року в розмірі 70000,00 грн. Стягнуто з Кредитної спілки «Соціум» на користь держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 700 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови їй у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги вказувала на невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону. Зокрема, на те, що суд не взяв до уваги, що вона позбавлена була можливості звернутися у досудовому порядку до відповідача, як це передбачено умовами договору, з заявою - претезією про розірвання депозитного договору у зв»язку з відсутністю останнього за місцем знаходження. Крім того, суд необгрунтував свої висновки щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами та 3% річних, а також не врахував, що відповідачем було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів», «Про кредитні спілки» та не застосував до правовідносин, які виникли між нею та відповідачем, відповідні норми матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 листопада 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «Соціум» в особі ОСОБА_3 був укладений депозитний договір № К/Д/2013/126, згідно якого позивачка розмістила депозит на суму 70 000 грн. на строк 12 місяців з виплатою 27% річних, починаючи з 14.11.2013 року з закінченням дії договору 14.11.2014 року ( а.с.10).

01 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений депозитний Договір №К/Д/2014/317, у відповідності до якого позивачка розмістила депозитний вклад в розмірі 10 000 грн. на строк 18 місяців з виплатою 29% річних; 22.08.2014 року була укладена Додаткова Угода№1 до зазначеного депозитного договору №К/Д/2014/317 від 01 серпня 2014року про залучення внеску, у відповідності з яким позивачка розмістила Депозит на суму 10000 грн., всього 20000,00 грн. з виплатою 29% річних, починаючи з 22.08.2014 року до закінчення дії основного договору, тобто до 01.02.2016 року, що підтверджується укладеними сторонами угодами та квитанціями провнесення коштів ( а.с.10-12,17).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем порушено умови депозитного договору № К/Д/2013/126 щодо своєчасної виплати відсотків та повернення вкладу; належні позивачці до виплати депозитні кошти за договором, який було укладено строком на 12 місяців від 14.11.2013 року з закінченням дії договору 14.11.2014 року у визначеному умовами договору порядку не повернуто, як не сплачено також щомісячні відсотки на внесок за депозитним договором №К/Д/2014/317 від 01 серпня 2014року та Додатковою Угодою№1 до зазначеного договору №К/Д/2014/317 від 22.08.2014 року.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи неінакше як за зверненням фізичнихчи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст..625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якоїє надання фінансових послуг. Статтею 23 зазначеного Закону визначено, що вклади членів кредитної спілки належать їм на праві приватної власності та кожен член кредитної спілки має право отримати належні йому кошти. Повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором, статутом кредитної спілки.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Відповідно до ч. 2 цієї статті, кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч. 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» відносини, що виникли із зазначених депозитних договорів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд виходив з того, що строк дії укладеного сторонами депозитного договору № К/Д/2013/126 від 14.11.2013 року закінчився 14.11.2014, позивач має право на отримання внеску в розмірі 70000,00 грн., проте зазначені кошти їй не виплачено, а тому дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачки в цій частині. В той же час, суд вважав, що позивачкою не доведено порушення відповідачем умов даного договору щодо сплати відсотків та не надано належного розрахунку даних вимог.

Проте, суд не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду.

Так, в заяві на ім.»я суду про уточнення і збільшення позовних вимог позивачкою наведено розрахунок щодо стягнення процентів та 3% річних за користування грошовими коштами, які не були виплачені спілкою за депозитним договором від 14.11.2013 року № К/Д/2013/126. Даний розрахунок містить період, за який підлягають стягненню відсотки за користування грошовими коштами в сумі 70 000 грн., а саме з 14.08.2014 року (строк закінчення дії договору) по 29.04.2015 року ( звернення з заявленими вимогами до суду), кількість прострочених днів, розмір 3% річних, загальний розмір відсотків, що підлягає стягненню за користування грошовими коштами у зазначений позивачкою період (а.с. 68).

На думку колегії, суд безпідставно залишив поза увагою зазначені розрахунки та дійшов необґрунтованого висновку щодо недоведеності позовних вимог в цій частині позову.

Не можна також погодитися повністю з висновками суду в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивачки щодо стягнення на її користь відсотків за користування грошовими коштами, а саме депозитними коштами, які підлягали сплаті за депозитним договором № К/Д/2014/317 від 01 серпня 2014 року та Додатковою Угодою № 1 від 22.08.2014 року до даного договору.

Згідно з п. 2.9. депозитного договору № К/Д/2014/317 та Додаткової Угоди № 1 від 22.08.2014 року, спілка зобов'язується повернути вкладнику суму внеску (вкладу), а також нараховані, але не сплачені проценти на внесок (вклад), в день закінчення строку дії внеску (вкладу).

Відповідно до п. 3.3.1 цього договору, вкладник має право в будь - який час достроково розірвати цей договір, письмово попередивши про це спілку.

Відповідно до п.5.2. договору № К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року сторони погодили, що у разі виникнення спору вкладник зобов'язаний скласти акт-претензію та надіслати її спілці. Спілка в терміни до 30 днів включно розглядає даний акт та може задовольнити чи відмовити у його задоволенні; після виконання даної стадії досудового врегулювання спору, вкладник вправі звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформації з офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, 10 жовтня 2014 року прийнято рішення №2916 про зупинення дії ліцензії Кредитної спілки «Соціум» на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Згідно інформації Нацкомфінанпослуг у зв»язку з надходженням великої кількості звернень громадян стосовно діяльності кредитної спілки «Соціум» та невиконання нею зобов»язань перед своїми членами, комітетом направлено листи до МВС України та Генеральної прокуратури України для реагування та вжиття відповідних заходів. Згідно з інформацією Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Бабушкінським РВ Дніпропетровського МУГУ МВС (за місцем реєстрації спілки) вищезазначені листи зареєстровано в Журналі єдиного обліку кримінальних правопорушень та інших подій, а також приєднано до кримінального провадження за фактом шахрайського заволодіння службовими особами кредитної спілки «Соціум» грошовими коштами громадян з правовою кваліфікацією ч.3 ст.190 КК України ( реєстраційний номер в реєстрі досудових розслідувань №12014040640003835 ) (а.с.21,20).

Дані обставини свідчать про те, що кредитною спілкою» належним чином не виконувалися зобов»язання щодо виконання умов депозитного договору № К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року та Додаткової Угоди № 1 від 22.08.2014 року, укладеними з позивачкою. Остання була позбавлена можливості у визначеному договором порядку отримати належний їй вклад та відповідні проценти. На час звернення до суду, відповідач користувався грошовими коштами останньої (20000 грн.), докази щодо виплати щомісячних платежів вкладнику, передбачених депозитним договором матеріали справи не містять; згідно інформаційних матеріалів Нацкомфінпослуг відділення кредитної спілки «Соціум» по всій Україні були зачинені в один день - 01 вересня 2014 року, з 10 жовтня 2014 року дія ліцензії кредитної спілки «Соціум» на залучення внесків (вкладів) громадян комітетом зупинено, по факту шахрайського заволодіння службовими особами кредитної спілки «Соціум» грошовими коштами громадян порушено кримінальне провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання суду на те, що у позивачки відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитними коштами та 3% річних за період з 01.08.2014 року по 29.04.2015 року та з 22.08.2014 року по 29.04.2015 року.

На думку колегію, зазначені вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.

Висновки суду та рішення суду в цій частини позову не відповідають як обставинам справи так і вимогам закону.

Щодо вимог позивачки в частині стягнення з відповідача депозитного вкладу у сумі 20000 дол., то на думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки строк дії депозитного договору № К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року та Додаткової Угоди № 1 від 22.08.2014 року на час розгляду справи не вийшов і позивачка не ставила питання про розірвання даних договорів, підстави для стягнення з відповідача депозитного вкладу у сумі 20000 грн. відсутні.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування грошовими коштами та 3% річних за договорами: № К/Д/2013/126 від 14.11.2013 року, № К/Д/2014/317 від 14.11.2013 року та за додатковою угодою до договору від 22.08.2014 року не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги позивачки в цій частині позовних вимог. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 16 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування грошовими коштами та 3% річних за договорами: № К/Д/2013/126 від 14.11.2013 року, № К/Д/2014/317 від 14.11.2013 року та за додатковою угодою до договору від 22.08.2014 року скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Соціум» (вул. Комсомольська, 22, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 25724681) на користь ОСОБА_2:

- проценти та 3% річних за договором № К/Д/2013/126 від 14.11.2013 року за період з 14.08.20014 р. по 29.04.2015 року у сумі 13813,57 грн.;

- проценти та 3% річних за договором № №К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року за період з 01.08.2014 року по 29.04.2015 року у сумі 2225,93 грн.;

- проценти та 3% річних за додатковою угодою №1 від 29.04.2014 року до договору № К/Д/2014/317 від 01.08.2014 року за період з 22.08.2014 р. по 29.04.2015 р. у сумі 2054,08 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню складає 18093,58 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: