Решение № 54079294, 03.12.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" грудня 2015 р. Справа № 906/1459/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" (смт.Літин Вінницької області)

до Коростенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№71) (м. Коростень Житомирської області)

про стягнення 48816,32 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" звернулось до господарського суду з позовом до Коростенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№71) про стягнення заборгованості в сумі 48 816,32 грн, з яких 29846,00 грн - основний борг, 17800,45 грн - інфляційні нарахування на суму боргу, 1169,87 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 03 квітня по 11 липня 2014, посилаючись на укладений у 2014 році сторонами договір поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар після його прийняття згідно видаткових накладних відповідно до ст. 692 ЦК України.

29.10.2015 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає борг в сумі 29846,00 грн, але вважає, що грошове зобов'язання перед позивачем має бути виконано, виходячи з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

23.11.2015 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 29846,00 грн основного боргу, 14602,16 грн інфляційних втрат, 1169,87 грн 3% річних.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про зменшення позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Представник позивача клопотанням № 551 від 19.11.2015 просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в межах заяви про зменшення позовних вимог.

Представником відповідача також подано клопотання № 9219 від 02.12.2015 про розгляд справи без участі представника відповідача, вказав, що відповідач визнає борг в сумі 29846,00 грн.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, у 2014 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" та Коростенською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№71) укладений договір поставки (а.с. 10).

Згідно видаткових накладних №0008242 від 03.04.2014, № 0008243 від 03.04.2014, № 0013642 від 29.05.2014, № 0018271 від 11.07.2014, № 0018270 від 11.07.2014, № 0018272 від 11.07.2014 відповідачу було передано товар на загальну суму 29846,00 грн.

Вказав, що позивач намагався врегулювати питання з оплати поставленого товару у досудовому порядку шляхом звернення до відповідача з претензією №335 від 17.06.2015 від 19.12.2013 (а.с.10-11). Згідно відповіді на претензію № 6645 від 19.08.2015 відповідач суму боргу в сумі 29846,00 грн визнав, однак у зв'язку з дуже скрутним фінансовим становищем та недофінансуванням з державного бюджету не має можливості повністю та вчасно погасити борг.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 14602,16 грн інфляційних нарахувань та 1169,87 грн 3% річних.

Відповідач основний борг в сумі 29846,00 грн визнав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на підставі довіреностей № 34 від 03.04.2014, № 53 від 29.05.2014, згідно видаткових накладних №0008242 від 03.04.2014, № 0008243 від 03.04.2014, № 0013642 від 29.05.2014, № 0018271 від 11.07.2014, № 0018270 від 11.07.2014, № 0018272 від 11.07.2014 (а.с. 11, 13, 15-16) відповідачу дійсно було передано товар на загальну суму 29846,00 грн, що визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи. В даних накладних є посилання на неіснуючий договір № 215 від 28.08.2013. Відтак, посилання позивача на договір поставки, який укладений в 2014 є помилковим.

Однак, слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Отже, накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Тобто, спір між сторонами виник при виконанні ними зобов'язань у відносинах купівлі - продажу. Підставою виникнення вказаних відносин є факт передачі відповідачу та прийняття останнім товару згідно видаткової накладної.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами не встановлено, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Однак, у вказані строки відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, в результаті чого станом як на час звернення позивача з позовом до суду так і на час вирішення спору в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 29846,00 грн.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 29846,00 грн основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши вказані розрахунки інфляційних та 3% річних, вважає, що їх нарахування здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів погашення боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 29846,00 грн боргу; 1169,87 грн 3% річних; 14602,16 грн інфляційних втрат.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Коростенської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№71) (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 4, код 08563346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" (22300, Вінницька область, смт. Літин, вул. Сосонське шосе, 8, код 31380537):

- 29846,00 грн боргу;

- 1169,87 грн 3% річних;

- 14602,16 грн інфляційних втрат;

- 1218,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.12.15

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)