Постановление суда № 53971962, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/9991/79920/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нік»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2-а-1721/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нік»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Нік» звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 10.04.2012 № 0001881503.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Нік» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 163, п. 3 ч. 1 ст. 206, ч.3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2012 № 0001881503 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4375 грн., в т.ч. 3500 грн. основного платежу та 875 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної позапланової документальної перевірки, викладені в акті від 20.03.2012 № 193/15-3/33511542, про порушення вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Порушення вказаних положень Податкового кодексу України, на думку податкового органу, полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2011 податку на додану вартість в сумі 3500 грн. за операціями з придбання у ПП «Шеду» за договорами від 02.08.2010 № 20102 та від 25.10.2011 № 221011 субпідрядних послуг зі здійснення обмірних креслень будівлі, дослідження місцевості, обстеження будівлі на прилеглій території та з'ясування наявності транспортної розв'язки.

Відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з ПП «Шеду» податковий орган обґрунтовує тим, що такі операції не підтверджені первинними документами, контрагент позивача не міг надавати такі роботи з огляду на відсутність в нього для цього умов, зокрема відсутність ліцензії та сертифікатів відповідності. В акті здачі-приймання робіт не вказано дату і місце складання, зміст, обсяг та підставу для здійснення господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення таких операцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, господарські операції є підтвердженими лише за наявності первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та дозволяють встановити пов'язаність таких операцій з господарською діяльністю.

В результаті оцінки наданих позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження фактичного виконання послуг ПП «Шеду» та їх використання в господарській діяльності доказів суди дійшли обґрунтованого висновку, що ПП «Шеду» не виконувало господарських операцій на користь позивача.

Враховуючи викладене, діючи в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального, що визначають порядок формування податкового кредиту, до встановлених обставин.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нік» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун