Постановление суда № 53971889, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 листопада 2015 року м. Київ К/800/47123/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Цуркан М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області Горбатенка Руслана Васильовича, треті особи: ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля», про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області Горбатенка Руслана Васильовича від 17 березня 2015 року №20042752. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що подана 17 березня 2015 року (реєстраційний номер заяви 10624328).

ПАТ «Продовольча компанія «Поділля» звернулося з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Судами встановлено, що 5 грудня 2004 року між ПАТ «Продовольча компанія «Поділля» та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Відповідно до довідки Відділу Держземагенства у Крижопільському районі Вінницької області право оренди земельної ділянки зареєстровано 6 жовтня 2005 року. Після закінчення терміну дії зазначеного договору оренди земельної ділянки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13 січня 2015 року укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком також на 10 років. З метою реєстрації вказаного договору оренди 17 березня 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області. Державний реєстратор відмовив у такій реєстрації з посиланням на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме в зв'язку із тим, що заявлене право вже зареєстроване.

Задовольнивши позов, суди мотивували свої рішення тим, що строк дії договору, укладеного між ПАТ «Продовольча компанія «Поділля» та ОСОБА_3 закінчився 5 грудня 2014 року, тобто через 10 років після його укладення, тому у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з тих підстав, що заявлене право вже зареєстровано.

Також суди зазначили, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

За обставин, коли у такій категорії спорів існує судова практика Верховного Суду України (відповідна правова позиція висловлена в постановах № 6-162ц13 від 19 лютого 2014 року, №№ 6-26914св13, 6-22426св13, 6-22424св13 від 25 вересня 2013 року), а оскаржувані судові рішення їй не протирічать, касаційна скарга не може вважатися обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись частиною п'ятою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.І. Цуркан