Постановление суда № 53754825, 24.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/7988/15 Головуючий1 інстанції - Штих Т.В.

Справа №638/229/14-ц Доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Кружиліної О.А., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією родиною та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна,

в с т а н о в и л а:

14 січня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 Просила встановити факт спільного мешкання з ОСОБА_2 з 1997 року по жовтень 2012 року. Визнати за нею ОСОБА_3 1\2 частину житлового будинку з надвірними будовами за адресою АДРЕСА_1 та 1\2 частину земельної ділянки за вказаною адресою, а також стягнути судові витрати з ОСОБА_2

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що з 1997року до початку 2014 року вона мешкала однією родиною з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання мають доньку ОСОБА_4 2005року народження. За час спільного проживання було придбано будинок з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просив поділити майно, набуте за час фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_3, а також визнати ОСОБА_3 солідарним боржником за зобов'язаннями, які виникли на підставі договорів позики, укладеними впродовж спільного проживання.

В судовому засіданні представник позивачки за первинним позовом наполягала на задоволенні позовних вимог, просила суд розглядати справу за відсутності відповідача та його представника.

Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_4 та його представника які належним чином повідомлялись про час та дату судового розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Суд встановив факт проживання однією родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ Ж-2, пено - бетонний, житловою площею 75,0 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами у вигляді альтанки - літ. З, огорожі № 6,7,8,9,10, замощення-1 та приватизовану земельну ділянку до нього площею 0,0866 гектарів з призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1183,29 гривен.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, - суд залишив без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, в частині залишення зустрічного позову без розгляду, рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Проте, в судове засідання сторони не з'явились.

Від відповідача ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_5 надійшла заява про його участь в призначений до розгляду даної справи час, у іншій справі та клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційній інстанції.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази та дана їм належна оцінка та згідно встановленого ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Відповідно ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містять норми КпШС України 1969року який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Як встановлено судовим рішенням суду першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3, та ОСОБА_2 з 1997 року до початку 2014 року проживали однією родиною.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 25 листопада 2005 року серія НОМЕР_1 міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 3 Харківського обласного управління юстиції батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - є ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зазначені обставини визнані сторонами та у відповідності до вимог ч. 1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 28 квітня 2005 року ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок літ ж-2, пено - бетонний, житловою площею 75,0 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами у вигляді альтанки - літ. З, огорожі № 6,7,8,9,10,замощення-1 та приватизовану земельну ділянку до нього площею 0,0866 гектарів з призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Вказаний договір зареєстровано нотаріально, а також право власності зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права, його не належне повідомлення і не посилається наявність будь яких нових доказів, що не є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до доводів щодо неналежності доказів, оскільки в договорі купівлі - продажу будинку від 28 квітня 2005року та в державному акті на право власності на земельну ділянку під цим будинком вказані різні прізвища, в технічному паспорті спірного будинку є самовільно збудовані прибудови, які не можуть бути предметом купівлі продажу.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільно-правових обов'язків є зокрема, договори та інші правочини.

Ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так з копії договору купівлі продажу будинку від 28 квітня 2005року(а.с.25) п. 1 вбачається, що продавець, ОСОБА_6 передає у власність покупця ОСОБА_2 житловий будинок літ. Ж-2, пено - бетонний, житловою площею 75,0 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами у вигляді альтанки - літ. З, огорожі № 6,7,8,9,10, замощення-1 та приватизовану земельну ділянку до нього площею 0,0866 гектарів з призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, а покупець ОСОБА_2, приймає у власність цей житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку та сплачує за них обговорену грошову суму.

З позовом про визнання недійсним договору купівлі продажу будинку від 28 квітня 2005року ОСОБА_2 не звертався.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано керувався нормами діючого законодавства, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, та рівності часток сторін у спільній власності, правомірно визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями і земельну ділянку придбані ОСОБА_2 за договором купівлі продажу будинку від 28 квітня 2005року, на час проживання сторін однією родиною.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: