Постановление суда № 53739721, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/800/48402/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року

у справі № 826/3788/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рішбур»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рішбур» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2014 року у справі № 826/3788/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.11.2013 року № 0009642205 в частині суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 236 837, 10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами фактичної перевірки складського приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Рішбур», з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, Головним управлінням Міндоходів у Київській області складено акт від 31.10.2013 року № 287/10-36-21/36698456, яким встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0009642205, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 273 481, 10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем положень п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та протиправного прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для прийняття податкового повідомлення рішення став висновок податкового органу, згідно акта перевірки, про виявлення на місці зберігання необлікованих алкогольних напоїв на загальну суму 136 740, 55 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження ведення обліку за місцем зберігання товарних запасів (алкогольних напоїв на загальну суму 16 322, 00 грн.) з метою їх подальшої реалізації позивачем надано договір суборенди нежилого приміщення, вантажні митні декларації, контракти на поставку товарів, заявки-розрахунки на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв, платіжне доручення щодо сплати акцизного податку за винопродукцію, що ввозиться на територію України, дозвільні документи на право здійснення оптової торгівлі, видаткові накладні.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем документи не містять відомості про оприбуткування підприємством товарів після їх ввезення на митну територію України та облік таких товарів на підприємстві (складі) з моменту отримання до моменту проведення фактичної перевірки. Інших первинних документів на підтвердження відвантаження/оприбуткування товарів та відомостей з бухгалтерського обліку щодо залишку товарних запасів на складі, оформлених безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Рішбур» та надання таких документів податковому органу позивачем не надано.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому судами встановлено, що частина алкогольних напоїв на загальну суму 120 418, 55 грн. не належать позивачу, а знаходилися на відповідальному зберіганні у інших суб'єктів господарювання, співорендарями складського приміщення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року у справі № 826/3788/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук