Постановление суда № 53737591, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/52025/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

за участю секретаря судового засідання: Слободян О.М

за участю представника позивача: Галкін В.Ю.

за участю представника відповідача: Шевелєва Ю.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати п. 2, пп. 3.1 п.3, абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 3 пп. 3.2 п. 3, абз. 5 пп. 3.2 п. 3, абз. 1 пп. 3.3 п. 3, абз. 2 пп. 3.6 п. 3, пп. 3.7-3.8 п. 3, абз. 2, 4, 9-10 п. 4, п.п. 5, 6, 8, 9, 10, 11, 13, 17, 18 вимоги Державної фінансової інспекції України №05-14/82 від 22.01.2013, а також її п.п. 2,3,5,6,8,9,13,14 в частині вимог щодо стягнення коштів з невизначеного кола осіб.

В обґрунтування позову позивач вказав на необґрунтованість пред'явлених підприємству вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункт 2, підпункт 3.1 пункту 3, абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 5 підпункту 3.2 пункту З, абзац 1 підпункту 3.3 пункту 3, абзац 2 підпункту 3.6 пункту 3, підпункт 3.7 пункту З, підпункт 3.8 пункту 3, абзац 2 пункту 4, абзац 4 пункту 4, абзаци 9-10 пункту 4, пункт 5, пункт 6, пункти 8-11, пункт 13, пункт 17, пункт 18, а також пункти 2, 3, 5-6, 8-9, 13-14 в частині вимог щодо стягнення коштів з невизначеного кола осіб Вимог про усунення порушень Державної фінансової інспекції України від 22.01.2013 № 05-14/82.

В касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Перевіривши матеріали справи та переглядаючи матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні даної категорії спорів суттєве правове значення має з'ясування судами характеру оскаржуваних вимог, що пред'явлені підконтрольній установі.

У постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14), від 13 травня 2014 року (21-89а14), від 20 січня 2015 року (справа №21-603а14) Верховний Суд України, аналізуючи повноваження фінансової інспекції, закріплені у статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зазначив, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У зв'язку з цим Верховний Суд України дійшов правового висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Водночас у справі, що розглядається, судами при вирішенні спору не було досліджено характер пред'явлених товариству вимог, що полягає, виходячи з їх змісту, в обов'язковості їх виконання як підстави для оскарження.

Наведене дає підстави для висновку про прийняття судових рішень за неповно встановлених обставин та їх невідповідність вимогам статті 159 КАС України.

Оскільки за змістом статті 220 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення підлягають скасуванню відповідно до статті 227 КАС України, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець