Постановление суда № 53737136, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

К/800/46518/15

05 листопада 2015 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 804/6126/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КП "Автопідприємство санітарного транспорту" Дніпропетровської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

встановив:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року, у задоволені позову про стягнення з Комунального підприємства «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 500 152,10грн. та 500,15грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

При цьому судами зазначено, що відповідач протягом 2014 року здійснював ряд заходів з метою виконання нормативу працевлаштування інвалідів, а саме: неодноразово інформував протягом звітного року центр зайнятості про наявність вільних вакансій на підприємстві з наданням відповідної характеристики вакантного місця (звітність форми №3-ПН); здійснював заходи щодо створення додаткових робочих місць, введених до штатного розпису, неодноразово розміщував оголошення про наявність вакансій в періодичному виданні «Работа плюс зарплата».

Таким чином, оскільки відповідачем здійснено усі передбачені чинним законодавством дії для виконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами попередніх інстанцій правильно звернуто увагу на те, що довідкою з Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 25.05.2015 р. Комунальне підприємство «Автопідприємство санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради протягом 2014 року щомісячно надавало звіти за формою №З-ПН, заступник директора з кадрів у 2014 році неодноразово приймала участь у міському ярмарку вакансій.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного адміністративного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України

Суддя Вищого

адміністративного суду України О.В. Калашнікова