Постановление суда № 53736734, 13.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/3568/14

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Жукової Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом та просило визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Новотроїцький елеватор" та скасувати наказ начальника Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 24.07.14 № 260 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ на проведення перевірки винесено Генічеською ОДПІ з порушенням норм податкового законодавства та підлягає скасуванню, оскільки підставою для перевірки зазначено ст. 20 та пп. 78.1.4. п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, отже, обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. Але фактично позивач не отримував жодних письмових запитів від податкового органу про надання інформації та їх документального підтвердження.

За наслідками розгляду зазначеної справи Херсонським окружним адміністративним судом 15 вересня 2014 року прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ, як акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся у минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідачем у порушення вимог податкового законодавства не направлено запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, у зв'язку з чим перевірка проведена з порушенням вимог закону.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що начальником Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 24.07.14 прийнято наказ № 260 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Новоолексіївський елеватор" з 29.07.14 по 04.08.14. Підставою прийняття наказу зазначені ст. 20, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та службова записка відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій від 10.06.14 № 54/15.

На підставі повідомлення про проведення перевірки від 24.07.14 № 414, та відповідно до наказу від 24.07.14 № 260 відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" з питання надання податкової декларації та сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за 2013 рік. За результатами перевірки Генічеською ОДПІ складено акт перевірки від 06.08.2014 року за № 394/22/-1/32952590, яким виявлено порушення п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України та донараховано ТОВ "Новоолексіївський елеватор" орендну плату за землю за 2013р. в сумі 68 975,17 грн. Акт перевірки був надісланий позивачу поштою та отриманий 07.08.14.

За висновками акту № 394/22-1/32952590 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.14 про збільшення грошового зобов'язання по орендній платі, яке позивач оскаржує в іншій справі № 821/3750/14.

Статтею 20 ПК України визначено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд першої інстанції правомірно врахував ту обставину, що податковим органом не направлявся запит платникові в порядку наведеної норми Кодексу, перевірка фактично була проведена на підставі податкової звітності позивача та даних про грошову оцінку земельних ділянок, отриманих від територіального органу Держземагенства України.

Крім того, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги, що вказаний наказ реалізовано і податковим органом фактично проведено перевірку, про результати якої складено відповідний акт.

Із урахуванням наведеного, судом першої інстанції правомірно встановлено, що оскаржений наказ за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який після його виконання є таким, що вичерпав свою дію. Судом встановлено, що вказаний наказ виконано у повному обсязі.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до вищенаведених вимог ПК України завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) тощо. З урахуванням цього податкові органи безпосередньо виконують функції, пов'язані зі здійсненням такого контролю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по проведенню перевірки та по складанню рішення (акту) або по оскарженню наказу про проведенню перевірки вже після його фактичного виконання і складення акту перевірки, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправним і скасування вже виконаного наказу про проведення перевірки та визнання дій податкового органу щодо проведення перевірки такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, не відповідає його змісту.

Дослідивши матеріали та проаналізувавши обставини справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскаржені дії та рішення відповідача при виданні наказу та при проведенні перевірки не призвели до фактичного порушення прав та інтересів позивача.

Апеляційний суд не приймає посилання апелянта у поясненнях до апеляційної скарги на протиправне збільшення грошового зобов'язання по орендній платі, оскільки зазначені обставини є предметом розгляду іншої справи - № 821/3750/14.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак висновків Херсонського окружного адміністративного суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин