Решение № 53689596, 17.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7541/15-ц Провадження № 22-ц/773/1534/15 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Категорія: 48 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю. ,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,

при секретарі - Лимарі Р.С.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

представника третьої особи - Шульгана Ф.П.,

представників органу опіки та піклування - Скочеляс Ю.В., Довганюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні онуки, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_3, яка є її дочкою, чинить перешкоди у спілкуванні та у вихованні її рідної онуки ОСОБА_8, що проживала з нею протягом 3 років з дня свого народження.

У зв'язку із порушенням її права на спілкування з внучкою просила суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_8 та організувати зустрічі з нею згідно графіку: систематичні побачення 1, 3 суботи кожного місяця з 09.00 до 18.00 год.; 2, 4 суботи кожного місяця з 09.00 до 09.00 год. 2, 4 понеділка кожного місяця, також на наступний день після дня народження дитини, без присутності матері, відвідування дитини в садочку та два тижні на оздоровлення влітку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_8, визначено такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,: 1 субота кожного місяця з 09.00 год. до 18.00 год., 3 неділя кожного місяця з 10.00 год. до 16.00 год., на наступний день після дня народження онуки у присутності матері дитини, 1 тиждень на оздоровлення в літній період виключно у супроводі матері дитини, дозволено відвідувати дитину у дитячому садочку в присутності вихователя.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись в повній мірі із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу з підстав, у ній наведених, а відповідач, її представник та представник третьої особи заперечили доводи апеляційної скарги, просили рішення суду залишити в силі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, яка має дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Малолітня ОСОБА_8 від часу свого народження протягом трьох років проживала разом із бабусею ОСОБА_1 - позивачем у справі, яка належним чином піклувалась про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток, забезпечувала матеріальне утримання внучки і за цей час між ними склалися міцні сімейні зв'язки, що викликали необхідність і потребу у постійному тісному спілкуванні з дитиною. Проте, ОСОБА_3, проживаючи із своїм співмешканцем ОСОБА_9 та забравши дочку до себе, повністю ізолювала дитину від бабусі, не дозволяє бачитися та спілкуватися з онукою.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач має бажання брати активну участь у вихованні внучки, піклуватись про неї та допомагати їй матеріально, а також з того, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини. Проте, вирішуючи питання щодо способів та обсягу участі бабусі у вихованні внучки, належним чином не дослідив та не надав належної юридичної оцінки всім обставинам справи.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, інших членів сім'ї та родичів визначений Сімейним Кодексом України.

Відповідно до ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

До особистих немайнових прав дитини відноситься, зокрема право дитини жити і виховуватися в родині; право дитини на спілкування з обома батьками, дідусем, бабусею, братами, сестрами й іншими родичами.

Дотримання і захист цих особистих прав дитини гарантується державою, що виходить з інтересів і потреб кожної дитини.

За ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року ( далі Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Статтею 263 СК України визначено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.

Згідно з ч.2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Частиною 1 ст. 19 СК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача ОСОБА_1, 01 квітня 2015 року вона звернулась до Служби у справах дітей Луцької міської ради для захисту її прав. На звернення позивача листом № 31-15/483 від 02 квітня 2015 року рекомендовано звернутись до суду відповідно до вимог ст.257 СК України, і в судовому порядку вирішити питання про участь у вихованні онуки, оскільки відповідачка категорично заперечує проти спілкування баби з онукою.

Виходячи з положень статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом справ про забезпечення прав дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

В ході розгляду справи підтверджено факт перешкоджання відповідачем щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з онучкою, а разом з тим, судом не встановлено наявності негативного впливу позивача на виховання дитини, що підтверджено висновками представників органу опіки та піклування, даними усно в суді апеляційної інстанції, та поясненнями представника Служби у справах дітей Луцької міської ради, як третьої особи.

Юридична природа спірних правовідносин і закон, який їх регулює, визначені правильно, однак, на думку колегії суддів, місцевий суд не в повній мірі врахував інтереси дитини, поведінку відповідачки у справі та інтереси позивачки, яка позбавлена внаслідок дій відповідачки законних прав на участь у вихованні внучки.

Матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів того, що спілкування малолітньої дитини з бабусею без присутності матері буде мати негативний вплив на її нервову систему і психіку чи зашкодить її інтересам.

З урахуванням відносин, які в склалися між сторонами у справі, та з урахуванням інтересів дитини, колегія суддів вважає за доцільне ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з внучкою саме без присутності матері дитини, оскільки побачення бабусі з дитиною у присутності матері може навпаки суперечити інтересам дитини та може зашкодити її психологічному стану через неприязні відносини між ними.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу щодо участі матері і бабусі у вихованні дитини, тому колегія суддів приходить до висновку, що необхідно змінити рішення суду в частині встановлення часу та днів зустрічей позивача зі своєю внучкою, враховуючи довготривале проживання дитини разом з позивачем, з урахуванням інтересів дитини, колегія суддів вважає, що позивач повинна брати більше участі у вихованні та спілкуванні з внучкою.

З позовних вимог, апеляційної скарги та пояснень у суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_1 просила надати їй можливість спілкування з внучкою за місцем свого проживання у вихідні дні, а саме - у першу та третю суботу щомісяця протягом цілого дня та у другу та четверту суботу - зранку і до ранку другого та четвертого понеділка щомісяця. Однак, в такому випадку відповідачка ОСОБА_3 у вихідні дні буде мати менше можливості спілкуватися з дитиною, чим порушуватимуться її права як матері та не буде дотримано баланс інтересів сторін.

При визначенні кількості днів, відведених позивачці на відпочинок з дитиною у літній період, колегія суддів також враховує інтереси дитини, матері та баби, вважає, що слід визначити тривалість літнього відпочинку 12 календарних днів, виходячи з половини загальновстановленої у країні тривалості щорічної відпустки (24 дні).

Оскільки суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь батьків та бабусі у вихованні дитини, а суд першої інстанції, прийшовши до висновку про необхідність підтримання родинних відносин між бабусею та дитиною, не врахував, що короткочасні зустрічі не відповідають інтересам дитини, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині встановлення часу та днів зустрічей позивача зі своєю внучкою, визначивши їй можливість спілкування без присутності матері дитини у першу і третю суботу та другу і четверту неділю щомісяця і щороку на наступний день після дня народження дитини з 9.00.год. до 18.00 год., відвідування у дитячому садочку та літній відпочинок протягом 12 днів один раз на рік. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2015 року в даній справі в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні онуки змінити.

Визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні онуки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення їй таких днів та годин для спілкування без присутності відповідачки ОСОБА_3:

- у 1 (першу) і 3 (третю) суботу та 2 (другу) і 4 (четверту) неділю щомісяця та на наступний день після дня народження дитини кожен рік - з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. -за місцем проживання ОСОБА_1 -в АДРЕСА_1;

- систематичні побачення та можливість вільного спілкування під час перебування дитини у дитячому дошкільному навчальному закладі;

- спільний відпочинок з дитиною в літній період 1 (один) раз на рік тривалістю 12 календарних днів.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: