№ 53573955, 12.11.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3249/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Склонній Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві, Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.08.2015 р., зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві (далі по тексту - відповідач-1), Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач-2) про визнання дій протиправними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.08.2015 р., зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем подано до ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві заяву про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу.

16 червня 2015 року ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що боржник - Комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України є органом державної виконавчої влади. Позивач з вказаним виконавчим листом звернувся до відділу примусового виконання рішень управління Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в місті Києві. 05 серпня 2015 року відповідачем відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з тим, що боржник не є органом державної влади. Вказану відмову позивач вважає незаконною та просить її скасувати, визнати дії відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження протиправним та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач-1 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач-2 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступного: частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч. 3 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства).

Преамбулою Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV (далі по тексту Закон України № 606-XIV) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Судом встановлено, що 24 лютого 2015 року Херсонським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 821/4051/14-а за позовом ОСОБА_1 до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії винесено постанову, якою визнано рішення Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, що оформлено протоколом №77 від 22 травня 2013 року, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні службової квартири за адресою: АДРЕСА_1, протиправним та скасоване це рішення та зобов'язано відповідача повторно розглянути питання про погодження ОСОБА_1 надання службової квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку, визначеному діючим законодавством України.

15 травня 2015 року Херсонським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

16 червня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 47848215 у зв'язку з тим, що боржником є Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України є органом державної влади та до її складу входять посадові особи органу державної влади.

31 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Постановою по виконавчому провадженні № 48314779 від 05 серпня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 позивачу відмовлено у відкриті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 15.05.2014 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України № 606-XIV, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.

Частиною 1 ст. 11 Закону України № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 606-XIV, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом досліджено виконавчий лист по справі № 821/4051/14 від 15 травня 2015 року та встановлено, що виконавчий лист відповідає вимогам встановленим статтею 18 Закону України № 606-XIV.

Крім того суд зазначає, що під час прийняття оскаржуваної постанови від № 48314779 від 05 серпня 2015 року державний виконавець не звернув увагу ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника.

Так, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності 00034022 належить Міністерству оборони України, що підпадає під перелік органів, вказаних в п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України № 606-XIV.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що Наказом Міністра оборони України № 354 від 08 липня 2010 року затверджено Положення про комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України та також зазначає, що Комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України є в підпорядкуванні Міністерству оборони України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання відповідача-1 на п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковим, оскільки виконання вказаного рішення покладається на відповідача - 1.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки це є втручання в діяльність Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві, а саме, в дискреційні повноваження.

Проте, відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, для належного захисту прав позивача суд може вийти за межі позовних вимог. З огляду на таке, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Херсонським окружним адміністративним судом 15.05.2015 р. у справі №821/4051/14, у спосіб, який передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст.2,8,9,12,17,19,158,159, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві ОСОБА_2 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Херсонським окружним адміністративним судом 15.05.2015 р. у справі №821/4051/14 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" - незаконними.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві ОСОБА_2 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.08.2015р., по виконавчому провадженні ВП №48314779.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Херсонським окружним адміністративним судом 15.05.2015 р. у справі №821/4051/14, у спосіб, який передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 листопада 2015 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 11.5