Постановление суда № 53541663, 17.11.2015, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа №539/3617/15-ц

У Х В А Л А

про об»єднання позовів

17.11.2015 Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Волювача О. В.

при секретарі Джадан І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що він позичив відповідачці ОСОБА_2 гроші в сумі 100 000 грн. Остання власноручно 21.08.2015 року написала розписку та поставила в ній підпис, чим взяла на себе зобовязання повернути зазначені кошти в строк до 01.09.2015 року. В заставу ОСОБА_2 віддала автомобіль Deo Nexia, днз. АЕ 4860 ЕМ, 2008 року випуску. при передачі грошей та написанні розписки був присутній чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_3, який був згоден з тим, що його дружина позичає гроші та не заперечував проти умов, які зазначені у вищевказаній розписці. Свою згоду власноруч підтвердив своїм підписом.

Після спливу строку в який ОСОБА_2 повинна була повернути борг, він ніяких коштів не отримав. На прохання повернути кошти відповідачі не реагують та уникають спілкування з ним.

Враховуючи викладене позивач прохає суд визнати договір позики укладений між ним та ОСОБА_2 21.08.2015 року дійсним та стягнути з відповідачів на його користь 100 000 грн., 1000 грн. судового збору, судові витрати покласти на відповідачів.

17.11.2015 року до початку судового засідання до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, посилаючись на те, що позов останнього вона не визнає, оскільки письмовий договір позики між нею та ОСОБА_1 ніколи не укладався; наявність власне самої розписки не впливає на обовязковість укладення письмового договору позики. В самій розписці, наданій як письмовий доказ, стверджується, що гроші вона отримала саме від ОСОБА_1, проте вона його ні в той, ні в інші дні літа 2015 року взагалі не бачила. 21.08.2015 року до неї додому приїхали працівники ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а сам ОСОБА_1 зателефонував їй на мобільний і тривалий час, обчислюваний годинами вимагав визнати якусь заборгованість перед ним, при цьому погрожуючи їй та її малолітнім дітям, які теж перебували в її житлі. В результаті цього вона погодилась на написання такої розписки без отримання грошей. В подальшому звернулася в правоохоронні органи.

ОСОБА_2 прохає суд прийняти зустрічний позов та об»єднати його з позовною заявою ОСОБА_1, визнати недійсним (неукладеним) договір позики від 21.08.2015 року на суму 100 000 грн. між нею та ОСОБА_1 та покласти на останнього судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст. 123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємоповязані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин.

Форма і зміст поданої ОСОБА_2 позовної заяви відповідає вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України, судовий збір сплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вищевказані позови слід об»єднати в одне провадження.

Керуючись ст.ст. 123-124,126 ЦПК України, -

УХ В А Л И В:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, об»єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_6 О. В.