Постановление суда № 53540749, 12.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3254/15 Головуючий у І інстанції Кухленко Д.С. Провадження № 22-ц/780/5069/15 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 46 12.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Олійника В.І.,

та секретаря Роговської Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2015 року про відкриття провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: КП «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2015 року було відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та повернути позовну заяву позивачеві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а тому, на його думку, оскаржувана ухвала була постановлена із недотриманням вимог закону та підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до п.1, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява була подана і оформлена відповідно до вимог ст. ст. 118-120 ЦПК України та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відкриття провадження у цій справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ОСОБА_3 із вимогами про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акта на права власності на земельну ділянку та витребування її із чужого володіння на користь держави (а. с. 1-7). Тобто, у своєму позову прокурор заявляє вимоги не тільки до органів державної влади, а також і до фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2015 року було відкрито провадження у цій справі (а. с. 49).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права, зокрема ст. 15 ЦПК України, оскільки вказаний позов було подано до декількох осіб, зокрема і до фізичних осіб, разом з цим позивачем одночасно ставляться вимоги про законність дій суб'єкта владних повноважень та про витребування майна з володіння відповідача - фізичної особи, а тому прокурор звернувся до суду із вищевказаним позовом у відповідності до вимог Закону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: