Приговор № 53353206, 09.11.2015, Березівський районний суд Одеської області

09.11.2015

Справа № 494/728/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря - Козубенко О.О. ,

прокурора - Полтавець Ю.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області кримінальне провадження №12015160260000145 від 02.04.2015 року щодо обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Нейкове, Березівського р-ну Одеської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, на утриманні нікого не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий.

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України зі змінами та доповненнями (далі - КК України);

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинувачується у вчинені умисного корисливого злочину, за наступних обставин.

З початку січня 2015 року по 09.03.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи офіційно не працевлаштованим, з усного дозволу керівництва СТОВ «Агрофірма Чорноморське» (ЄДРПОУ 05528898), доглядав за складськими приміщеннями, сільськогосподарською технікою СТОВ «Агрофірма Чорноморське» та мав вільний доступ до території вказаного товариства, за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Нейкове, вул.. Богдана Хмельницького, 44.

09.03.2015 року приблизно о 16:00 до ОСОБА_2, який знаходився на території СТОВ «Агрофірма Чорноморське», з метою спілкування, приїхав його знайомий ОСОБА_3 Під час розмови з ОСОБА_3 у ОСОБА_2 виник умисел на таємне викрадення майна СТОВ «Агрофірма Чорноморське», а саме: двигуна автомобіля ВАЗ 2121 (б/в), що зберігався в моторному відсіку (відокремлений від агрегатів) автомобіля марки ВАЗ 2121, розташованого на території СТОВ «Агрофірма Чорноморське» та подальшого продажу вказаного двигуна ОСОБА_3 Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 діючи умисно, з метою збагачення, підійшов до автомобіля марки ВАЗ 2121, який був незачинений та відкривши моторний відсік, таємно викрав з нього двигун автомобіля ВАЗ 2121 (б/в). В той же день, 09.03.2015 року, приблизно о 17:00 год. ОСОБА_2 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, запропонував ОСОБА_3 придбати в нього за грошові кошти в сумі 50.00 грн. викрадений ним двигун автомобіля ВАЗ 2121 (б/в). При цьому, ОСОБА_2, діючи умисно, ввів в оману ОСОБА_3, впевнивши його, що керівництво СТОВ «Агрофірма Чорноморське» розрахувалось з ним за роботу вказаним двигуном автомобіля ВАЗ 2121, у зв'язку з чим, вказаний двигун належить йому. На пропозицію ОСОБА_2, ОСОБА_3, будучи введеним в оману, надав свою згоду та придбав у ОСОБА_2 двигун ВАЗ 2121 (б/в), який належав СТОВ «Агрофірма Чорноморське», балансовою вартістю 1550.00 грн., згідно довідки СТОВ «Агрофірма Чорноморське». Тим самим своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні майна СТОВ «Агрофірма Чорноморське», загальною вартістю 1550.00 грн., ОСОБА_2 завдав товариству матеріальну шкоду на вказану суму.

На розгляд суду досудовим слідством внесено обвинувачення ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 185 КК України.

Представник потерпілої у судові засідання 02.11.2015 року та 09.11.2015 року не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду кримінального провадження, про що свідчать телефонограми. Крім того, у телефонному режимі зазначила про неможливість прибуття до суду та просила розглядати вказане кримінальне провадження за її відсутності. Прокурор та обвинувачений висловили думку про можливість продовження розгляду справи за вказаних обставин.

Судом встановлено, що з урахуванням обвинувачення, внесеного на розгляд суду, вказаними умисними діями ОСОБА_2 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 185 КК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінально-процесуального кодексу України зі змінами та доповненнями від 16.07.2015 року (далі - КПК України), з урахуванням того, що усі сторони просили суд про однаковий порядок дослідження доказів, що полягав у дослідженні пояснень обвинуваченого та письмових характеризуючих доказів, наданих суду та за відсутності заперечень сторін, з урахуванням розуміння сторін обставин справи, змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши сторонам правові наслідки таких їх дій про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити вирок в апеляційному порядку з підстав не встановлення обставин, доказів про які суду сторони не надали, суд задовольнив вказані клопотання і встановив порядок дослідження доказів, про який просили сторони.

Крім того, суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

В судовому засіданні 09.11.2015 року обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 185 КК України за обставин, вказаних в обвинувальному акті та надав суду пояснення про те яким чином ним було скоєно кримінальне правопорушення, що він щиро розкаюється у вчинені злочину, активно сприяв розкриттю злочину та просив суд призначити йому якнайскоріше покарання.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який не перебуває на наркологічному і психоневрологічному обліку, раніше не судимий.

Згідно зі статтею12 КК України вчинений обвинуваченим злочини за частиною першою статті 185 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2, передбачених статтею 66 КК України, суд відносить визнання вини та щире каяття. На думку суду, ціллю вказаного зізнання та щирого каяття є можливість отримання більш м'якого покарання, що є природним правом кожного обвинуваченого, яким вони скористались.

Обставини, які обтяжують обвинуваченому покарання згідно статті 67 КК України відсутні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7 у вироку суд обговорює питання призначення покарання. Так, державний обвинувач просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за частиною першою статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Обвинувачений просив якнайскоріше розглянути справу.

При цьому суд також враховує, що відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до частини другої статті 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Злочин вчинений обвинуваченим є дійсно суспільно небезпечним, оскільки посягає на право власності особи. Однак мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Так, у п. 1 ст. 5 Конвенції зазначено: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

У справі «Гарькавий проти України» (рішення від 18.02.2010) Європейський суд з прав людини зазначив, «що, коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінна вимога полягає в тому, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення свободи, мають бути чітко сформульовані в національному законі і що застосування самого цього закону має бути передбачуваним і відповідати в цьому відношенні нормі «законності», яку встановлює Конвенція».

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин, наданих суду відомостей щодо особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого ним злочину, розмір завданого збитку, позицію державного обвинувача та самого обвинуваченого, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, а тому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у видіпозбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з застосуванням ст.ст.75,76 КК України, з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням відповідно обов'язків, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілого.

Суд також вважає, що речовий доказ, а саме: двигун автомобіля ВАЗ 2121, який передано на зберігання представнику потерпілому СТОВ «Агрофірма Черноморське» ОСОБА_6, необхідно залишити товариству - по-приналежності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369, 374 КПК України, частиною першою статті 185 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої служби про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої служби та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої служби.

Речові докази: двигун автомобіля ВАЗ 2121, який передано на зберігання представнику потерпілому СТОВ «Агрофірма Черноморське» ОСОБА_6, необхідно залишити товариству - по-приналежності.

ёВирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подачі апеляції - з моменту винесення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Суддя І.А. Римар