№ 53324336, 03.11.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/5800/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:позивача - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі позивач, ОСОБА_3В.) звернувся в суд з позовом до військової частини А4009 (далі відповідач, ВЧ А4009) про зобов'язання здійснити виплату добових за час відрядження в розмірі 7830,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є військовослужбовцем та проходить військову службу в ВЧ А4009, яка дислокується у м.Старокостянтинів Хмельницької області. Відповідно до наказу командира ВЧ А4009 (по стройовій частині) від 26.12.2014 №283 був відряджений у військову частині А4152 с.Нова Любомирка Рівненської області у розпорядження командира військової частини А4152 на 30 діб з 26.12.2014 по 24.01.2015. В подальшому термін його відрядження продовжувався, а всього тривалість безперервного відрядження склала 261 добу. Зазначає, що по прибуттю до пункту постійної дислокації, йому повідомлено, що оплату добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні здійснено не буде, оскільки згідно п.1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.08.2011 №530, військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні командирів (начальників) оплата добових за період перебування в пунктах прикомандирування або в розпорядженні не проводиться. Звертає увагу на те, що під час перебування у відрядженні не був звільнений від займаної посади у ВЧ А4009, а був відряджений до військової частини А4152. Вказує, що в розумінні п.145-п.150 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджене указом Президента України від 10.2.2008 №1153/2008, перебував у відрядженні та виконував заходи, пов'язані з підготовкою військ (сил), а тому має право на отримання добових.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. 08.10.2015 до суду надійшли письмові заперечення (вх.№37489 від 08.10.2015), відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, розгляд справи здійснити без участі представника ВЧ А4009. Зазначає, що з метою виконання завдань за посадами відповідно до наказу командира ВЧ А4009 від 26.12.2014 №283 сержант ОСОБА_3 був відряджений з 26.12.2014 у розпорядження командира військової частини А4152. Строк відрядження постійно продовжувався строком на 1 місяць аж до 12.09.2015 (день прибуття з відрядження згідно наказу командира військової частини А4009 від 12.09.2015 №189). Зазначає, що під час перебування у розпорядженні командира військової частини А4152 позивач забезпечувався харчуванням за рахунок держави, що є підставою для відмови у здійсненні виплат грошових коштів. Крім того, відповідно до п.1.25 Інструкції, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), тимчасово прикомандированим з дозволу Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України до інших військових частин, або тим, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період перебування в пунктах прикомандирування або в розпорядженні не провадиться.

Враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, оскільки його явка не визнавалася судом обов'язковою.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення частково на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що сержант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у ВЧ А4009 з 10.02.1995 (наказ №35), що підтверджується довідкою ВЧ А4009 від 17.09.2015 №604, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до наказу №283 від 26.12.2014 сержант ОСОБА_3 командир відділення частини вибув у відрядження на 30 діб з 26.12.2014 по 24.01.2015 у розпорядження командира військової частини А4152 с.Нова Любомирка, Рівненська область, для виконання завдань за посадами, витяг з наказу №283 міститься в матеріалах справи.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 26.12.2014 №607, копія якого міститься в матеріалах справи, сержант ОСОБА_3 відряджений до с.Нова Любомирка Рівненської області військова частина А4152, термін відрядження - 30 днів, з метою виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах військової частини А4152, підстава: наказ від 26.12.2014 №283, розпорядження ТВО НШ 1 заступника КВ ОК "Північ" №186/5/1/1004 від 25.12.2014.

В подальшому, термін відрядження ОСОБА_3 постійно продовжувався строком на 1 місяць, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини А4009 (по стройовій частині) від 26.12.2014 №283, від 26.01.2015 №19, від 23.02.2015 №41, від 09.04.2015 №76, від 22.04.2015 №84, від 26.03.2015 №66, копії яких містяться в матеріалах справи.

12.09.2015 сержант ОСОБА_3, командир відділення взводу охорони та оборони, прибув з відрядження з військової частини А4152 (пп В1670) с.Нова Любомирка Рівненської обл. і приступив до виконання службових обов'язків (підстава - посвідчення про відрядження), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А4009 (по стройовій частині) від 12.09.2015 №189, який міститься в матеріалах справи.

Факт перебування позивача у відрядженні з 26.12.2014 по 12.09.2015 у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 17.09.2015 №605; витягами з наказів командира військової частини А4009 (по стройовій частині) №283 від 26.12.2014, №19 від 26.01.2015, №41 від 23.02.2015, №76 від 09.04.2015, №84 від 22.04.2015, №66 від 26.03.2015, №189 від 12.09.2015; завіреною т.в.о начальника штабу ВЧ А4009 копією посвідчення про відрядження №607 від 26.12.2014; копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 №98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Так, згідно п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.09.2011 №1115/19853 (далі Інструкція №530) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції №530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції №530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції №530).

Суд встановив, що посвідчення про відрядження від 26.12.2014 №607, відповідно до якого позивач вибув у відрядження 26.12.2014 та прибув з відрядження 12.09.2015, відповідає вимогам Інструкції №530. Відхилень від порядку їх оформлення судом не встановлено.

Відповідно до п.1.16 Інструкції №530, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.5 Інструкції №530 відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі.

Суд враховує, що ОСОБА_3 був відряджений з 26.12.2014 по 12.09.2015, при цьому відрядження в подальшому продовжувався на 1 місяць, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини А4009 (по стройовій частині) від 26.12.2014 №283, від 26.01.2015 №19, від 23.02.2015 №41, від 09.04.2015 №76, від 22.04.2015 №84, від 26.03.2015 №66, копії яких містяться в матеріалах справи) та визнається представником відповідача в поданому письмову запереченні (вх.№37489 від 08.10.2015). Отже, відрядження позивачу призначалось в межах строку, визначеного п.1.5 Інструкції.

Відповідно до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн..

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про те, що відповідно до п.1.25 Інструкції №530 військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не провадиться, з врахуванням наступного.

Згідно п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:

1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;

2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини А0515;

3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестації, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;

4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;

5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів;

6) повернення військовослужбовців, які направлені за кордон без виключення із списків особового складу військових частин, у яких вони проходили службу до направлення, якщо їх військові посади внаслідок організаційно-штатних заходів у військовій частині скорочено;

7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів та необрання їх на ці посади за результатами нового конкурсу;

8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;

9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;

10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;

11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;

12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;

13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні;

14) якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими;

15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;

16) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, які займають військовослужбовці, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), за відсутності можливості перемістити таких військовослужбовців на вакантні посади, - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Суд враховує, що з метою своєчасного формування навчальних батальйонів відповідно до телеграми командувача військ оперативного командування "Північ" №186/5/1/1004 від 25.12.2014 позивач був відряджений з 26.12.2014 у розпорядження командира військової частини А4152 з метою подальшого допущення до тимчасового виконання обов'язків за посадами у військовій частині А4152. Отже, зазначений випадок не передбачений серед підстав, у разі настання яких допускається таке зарахування, а, відтак, під дію норми, яка міститься в п.1.25 Інструкції №530.

Суд відхиляє як необгрунтоване твердження відповідача про те, що забезпечення позивача харчуванням за рахунок держави є підставою для відмови у здійсненні виплат грошових коштів з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1.24 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України I. Відшкодування сум витрат на службові відрядження, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 22.09.2011 за №1115/19853, виплата добових військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) також не провадиться за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати або морське грошове забезпечення. Військовослужбовцям, направленим для участі в антитерористичних операціях, за дні, коли вони забезпечуються харчуванням за рахунок держави, добові не виплачуються.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів забезпечення позивача повноцінним триразовим харчуванням. Отже, позбавлення позивача права на отримання добових витрат на відрядження порушувало б його права.

Відповідно до посвідчення про відрядження від 26.12.2014 №607, копія якого міститься в матеріалах справи, сержант ОСОБА_3 відряджений до с.Нова Любомирка Рівненської області військова частина А4152, термін відрядження - 30 днів, з метою виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах військової частини А4152, підстава: наказ від 26.12.2014 №283, розпорядження ТВО НШ 1 заступника КВ ОК "Північ" №186/5/1/1004 від 25.12.2014.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач перебував у відрядженні в військовій частині А4152 (пп В1670) с.Нова Любомирка Рівненської обл. протягом 261 добу (з 26.12.2014 по 12.09.2015), внаслідок чого останньому неправомірно не нараховано та не виплачено відповідачем добові витрати на відрядження.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Абзацом 2 ч.2 ст.162 КАС України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних та визнати протиправною бездіяльність ВЧ А4009 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 добових витрат на відрядження.

В той же час суд враховує, що сума добових витрат на відрядження в межах України визначена в додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", а обов'язок їх нарахування та виплати покладено на відповідача. Тому суд не може втручатись у його компетенцію та присвоювати функції зазначеного органу.

Відтак, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність ВЧ А4009 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 добових витрат на відрядження та зобов'язати ВЧ А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 ОСОБА_4 добові витрати на відрядження за 261 добу, а саме за період з 26.12.2014 по 12.09.2015.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 104, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4009 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 добових витрат на відрядження.

Зобов'язати військову частину А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 добові витрати на відрядження за 261 добу, а саме за період з 26.12.2014 по 12.09.2015.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2015 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1