№ 53281843, 04.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року справа № 813/5456/15

11 год. 02 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення,-

встановив:

фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2Я.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області), в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення №38/2100/НОМЕР_1 від 19.08.2015року про застосування фінансових санкцій в розмірі 17000грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про встановлення факту здійснення зберігання позивачем алкогольних напоїв (пиво) в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання є необґрунтованими, оскільки вона на час проведення перевірки (03.08.2015 року) не здійснювала торгівлю алкогольними напоями, не отримувала ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. А тому, на неї не розповсюджуються положення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо обов'язкової реєстрації місць зберігання алкогольних напоїв, що вказує про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.15 вказаного Закону, за яке передбачено відповідальність ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання протиправним спірного рішення та його скасування.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідачем правомірно встановлено наведені у акті перевірки порушення. Відповідно, правомірно застосовано заходи відповідальності за вчинене порушення.

Позивач у судове засідання не зявилась, явку уповноваженого представника не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

03.08.2015року відповідачем проведено фактичну перевірку торгового павільйону, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр.-т ОСОБА_3, 44, з питань додержання субєктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами проведеної перевірки складено акт №3/128/2100/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проведена у відповідності до вимог ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995року.

Перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв (пиво) згідно з додатком №1 до акта перевірки на загальну суму 434,45грн. Довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до ЄДР, до перевірки не представлено. Тим самим підприємцем порушено вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995року, а саме: здійснення зберігання алкогольних напоїв (пиво) в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Все пиво, яке зберігається в павільйоні є із датами розливу до 01.07.2015року.

Також в акті перевірки зазначено, що тютюнових виробів в реалізації/зберіганні в павільйоні не виявлено.

06.10.2014року відповідачем прийнято рішення №38/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, яким на підставі акта перевірки №3/128/2100/НОМЕР_1 від 03.08.2015року, встановлено порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру, та згідно з ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням №38/2100/НОМЕР_1 від 19.08.2015року про застосування фінансових санкцій в розмірі 17000грн., позивач звернулася до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно з ст.1 вказаного Закону алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Абзацом 9 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у редакції станом на 03.03.2015 року, пиво визначалося як насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року абзац 9 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» викладено в такій редакції: «пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203».

Положення абзацу 9 статті 1 вказаного Закону набрали чинності 01.07.2015 року, у звязку з чим законодавцем віднесено пиво до алкогольних напоїв, торгівля та реалізація яких здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії).

Абзацом 21 статті 1 вказаного Закону передбачено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Частинами 35 38 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Згідно з абз.11 ст.17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Судом встановлено, що позивач станом на час проведення перевірки (03.08.2015року) не здійснювала торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами у павільйоні за адресою: пр. Червоної Калини, 44 у м. Львові. Вказане вбачається з акта перевірки та не заперечувалося представником відповідача у судових засіданнях.

Пиво торгових марок «Арсенал», «Львівське», «Минское Жигуливское», «Оболонь», «Балтика», «Зіберт», «Айс Мікс», «Роберт Домс», «Жатецький Гусь», «Хмільне», «Туборг» позивачем придбано у квітні травні 2015 року, що підтверджується накладними №У_000007983141 від 18.04.2015 року, № У_000000831080 від 21.04.2015 року, №У_000008027330 від 25.04.2015 року, № У_000000837856 від 28.04.2015 року, №У_000008097231 від 06.05.2015 року, № У_000008151121 від 13.05.2015 року, №У_000008124363 від 09.05.2015 року, № У_000008196046 від 20.05.2015 року.

Судом враховуються обґрунтування позивачем та її представником позовних вимог про протиправність спірного рішення, оскільки з аналізу положень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж алкогольних, повинні у порядку, визначеному та на підставі необхідних документів, отримати ліцензію на відповідний вид діяльності та внести до Єдиного реєстру місця зберігання цих товарів.

Так, станом на час проведення перевірки (03.08.2015 року) у позивача була відсутня ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, так як вона не здійснювала реалізацію алкогольних напоїв. На час придбання позивачем пива (квітень-травень 2015 року), такий напій до алкогольних напоїв не відносився, а виявлене перевіряючими пиво на загальну суму 434,45 грн. є залишками продукції, придбаної ще у квітні травні 2015 року, що також підтверджується актом перевірки від 03.08.2015 року.

Відтак, на думку суду, не здійснення позивачем реалізації алкогольних напоїв, до та на час проведення перевірки (03.08.2015 року), та відсутність ліцензії на такий вид діяльності, вказує на відсутність, на той час, у позивача обовязку щодо внесення відомостей про місце чи приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Крім цього, з аналізу положень абзацу 21 статті 1 та частин 35-37 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», викладеного в редакції Закону від 01.07.2015 року, вбачається, що обовязок щодо внесення відомостей про місцезнаходження місця, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у позивача виникає лише після отримання нею ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, так як лише після 01.07.2015 року пиво законодавцем віднесено до алкогольних напоїв.

А тому, з врахуванням конституційного принципу зазначеного у статті 58 Конституції України, редакція абз. 9 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якою віднесено пиво до алкогольних напоїв, на момент його придбання, не була чинною, що, в свою чергу, позбавляло позивача обовязку реєстрації місця зберігання такого напою. Вказане свідчить про те, що норми абз.9 ст.1 вказаного Закону (в редакції від 01.07.2015 року) не мають зворотної дії в часі як такі, що посилюють відповідальність.

Суд також зазначає, що до відповідальності за порушення передбачене абз. 11 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» притягується особа, яка здійснює продаж алкогольних напоїв та порушила порядок їх зберігання, обов'язок дотримання якого виникає у зв'язку із реалізацією такого товару.

З акта перевірки від 03.08.2015 року вбачається, що перевірка позивача та виявлення зазначених порушень проводилася у місці торгівлі, а саме торговому павільйоні за адресою: м. Львів, пр.-т ОСОБА_3, 44.

Водночас, наведені норми ч.ч. 35 38 ст. 15 вказаного Закону дають підстави для висновку, що обов'язок реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у суб'єкта господарювання виникає у разі зберігання цих товарів в місцях, відособлених від місць торгівлі товарів. Таким чином, внесення до Реєстру місця зберігання, розташованого за однією адресою з місцем торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачено.

Такий аналіз законодавства узгоджується із ст. 1 вказаного Закону, згідно з якою місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Натомість, місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Отже, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» поняття «місце торгівлі» та «місце зберігання» не є тотожними, а тому вимога щодо внесення «місця торгівлі» до Єдиного державного реєстру не передбачена законодавством.

З цих підстав судом не враховуються заперечення представника відповідача про правомірність спірного рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення №38/2100/НОМЕР_1 від 19.08.2015року про застосування фінансових санкцій підлягають задоволенню повністю.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.08.2015р. №38/2100/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім)грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 09.11.2015р.

Суддя А.Г. Гулик