Решение № 53098521, 28.10.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 2/263/3288/2015 (№263/10543/15-ц)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Григорьєвій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Азовелектросталь» про стягнення компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказав, що він працював в ПрАТ «Азовелектросталь» з 01.12.2010 року до 04.06.2015 року на посаді начальника бюро. 04.06.2015 року позивача було звільнено у зв'язку з переведенням до ПАТ «Азовзагальмаш» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. Починаючи з листопада 2014 року, відповідач припинив виплачувати позивачеві заробітну плату, у результаті чого станом на день його звільнення виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 29114,78 гривень, як по теперішній час відповідачем не виплачена. По сьогоднішній день відповідач не провів остаточного розрахунку. Внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати відповідач відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» (надалі за текстом - Закон) має сплатити додатково передбачену законом компенсацію, розмір якої за розрахунком позивача складає 3969,67 гривень. У зв'язку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки за період з 05.06.2015 року по день ухвалення рішення судом. Також зазначає, що у зв'язку з порушенням його права на заробітну плату йому була завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 5000,00 гривень.

Ухвалою суду від 28.10.2015 року позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 29114,78 гривень були залишені без розгляду.

Позивач надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що заборгованість по заробітній платі сплачена в повному обсязі. Щодо суми компенсації при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку вказав, що позивач свого розрахунку не навів та доказів, які б його обґрунтовували, не надав, у зв'язку з чим вважає, що у цій частині позову має бути відмовлено. Також зазначає, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник відповідача, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув з невідомих причин, тому за наявності письмової згоди позивача суд вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.12.2010 року до 04.06.2015 року працював у відповідача, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

04.06.2015 року позивач був звільнений з підприємства за переведенням до ПАТ «Азовзагальмаш» згідно з п. 5 ст. 38 КЗпП України.

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна плата.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні у встановлені законом строки не проведений, що підтверджується довідкою ПрАТ «АзовЕлектроСталь» від 12.10.2015 року № 1292. З письмових пояснень відповідача та копій платіжних доручень вбачається, що остаточно розрахунок заборгованості по заробітній платі був проведений 25.09.2015 року (платіжне доручення № 403, 404) в сумі 8734,43 гривень; 28.09.2015 року (платіжне доручення № 20) в сумі 6114,11 гривень; 29.09.2015 року (платіжне доручення № 14) в сумі 14266,24 гривень.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У зв'язку із тим, що остаточний розрахунок із позивачем був проведений лише 29.09.2015 року, тому і розрахунок середнього заробітку має відбуватися по вказаний день 29.09.2015 року.

У зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачеві при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, тобто за період з наступного дня після звільнення з 05.06.2015 року по день остаточного розрахунку 29.09.2015 року.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Позивач був звільнений 04 червня 2015 року, тому для розрахунку беруться останні два повних календарні місяці роботи, тобто квітень та травень 2015 року.

Згідно з ч. 3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно розрахунковим листом за червень 2015 року розмір нарахованої заробітної плати позивача за квітень 2015 року становила 2407,38 гривень та за травень 2015 року 5084,33 гривень.

Згідно з довідкою відповідача від 08.09.2015 року № 2129 середньомісячна заробітна плата позивача становить 4500,00 гривень. При цьому кількість відпрацьованих днів позивачем згідно наданого табелю обліку використаного робочого часу за квітень 2015 року становила 21 робочий день, за травень 2015 року - 18 робочих днів. Отже середньоденний заробіток позивача становить 214,29 гривень.

За даними представленого відповідачем графіку № 1 для працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8,2 години (8 годин 12 хвилин) на 2015 рік середньостатистична кількість робочих днів за період з наступного дня після звільнення - з 05.06.2015 року по 29.09.2015 року складає 81 день.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 05.06.2015 року по 29.09.2015 року складає - 17357,49 гривень (81 день х 214,29 гривень), у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу статтями 1 та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» встановлено обов'язок підприємства будь-якої форми власності здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів. Така компенсація громадянам провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Приймаючи до уваги вказані положення Закону та факт несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідач має також обов'язок здійснити позивачу компенсацію, передбачену Законом.

При розрахунку сум компенсації за затримку виплати заробітної плати, суд керується наступним.

Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (надалі за текстом - Порядок).

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, в розмірі 3969,67 грн., що вказано в розрахунковому листку за вересень 2015р., виданому відповідачем На думку суду, розмір вказаної суми компенсації відповідає існуючому Порядку та встановленій в ньому методики підрахунку за період прострочення виплати заробітної плати та підлягає застосуванню, як належно обґрунтований.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 5000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 200 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 , 224 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» про стягнення компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.06.2015 року по 29.09.2015 року в сумі 17357 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят сім) гривень 49 копійок, з утриманням ПрАТ «АзовЕлектроСталь» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, компенсацію, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, в розмірі 3969 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 67 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 200 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 25605170) на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Томілін