Постановление суда № 53015365, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/43689/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 15.10.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства „Київський іподром" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013

у справі № 826/1730/13-а

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах

держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському

районі м. Києва Державної податкової служби

до Комунального підприємства „Київський іподром"

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства „Київський іподром" про стягнення 10509069, 27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Комунального підприємства ?Київський іподром? податковий борг з земельного податку в розмірі 10509069, 27 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі зворотнім боком облікової картки відповідача по земельному податку з юридичних осіб, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, заборгованість відповідача перед бюджетом становить 10571947,77 грн., в тому числі 5829, 67 грн. пені.

Відповідачем самостійно було узгоджено податкове зобов?язання з орендної плати за землю за 2010-2012 роки шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) всього на суму 10508908,95 грн.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов?язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов?язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов?язання.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов?язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов?язаний самостійно сплатити суму податкового зобов?язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов?язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приписами п. 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов?язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надані така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на момент розгляду справи сума податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб відповідачем узгоджена, однак в добровільному порядку не сплачена, що тягне за собою несплату коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача щодо невірного застосування статті 95 ПК України, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом надсилалися податкові вимоги які були отримані підприємством, однак з часу виставлення першої вимоги податковий борг відповідачем не погашався, а навпаки збільшувався, що не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Разом з тим, зазначена вище заборгованість, за твердженнями відповідача була сплачена 30.04.2013.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні суми є узгодженими, а заборгованість підтверджується доказами які досліджено судами попередніх інстанцій.

На час вирішення справи відповідач надав пояснення про погашення ним узгодженого податкового боргу до суду апеляційної інстанції, однак судом не були взяті до уваги дані обставини.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з?ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв?язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Комунального підприємства „Київський іподром" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 826/1730/13-а задовольнити частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства „Київський іподром" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 826/1730/13-а скасувати.

Справу № 826/1730/13-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко