Постановление суда № 53008583, 20.04.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 р. Справа № 87195/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Сапіги В.П.

Суддів Онишкевича Т.В. , Попка Я.С.

при секретарі судового засідання Вітер І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД Темпо» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ «ЛТД Темпо» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0009931630/0/11719 від 20.05.2008 року,.№ 0009931630/1/18483 від 08.08.2008 року та першу податкову вимогу № 1/1251 від 24.10.2008 року за якими визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 89583,90 гр. ОСОБА_1 вимоги обгрунтовано тим, що в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в порушення норм абз. 16 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов»язано застосовувати при визнанні умовного продажу товарів рівень звичайних цін та положення п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке покладає на податковий орган обов'язок доведення невідповідності рівня звичайної ціни, відсутнє обгрунтування визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 85318,00 грн. та відсутнє обґрунтування відповідності вказаної суми податкового зобов'язання рівню звичайних цін.Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 року задоволено позовні вимоги та визнано протиправними податкові повідомлення- рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0009931630/0/11719 від 20.05.2008 року та № 0009931630/1/18483 від 08.08.2008 року та першу податкову вимогу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1/1251 від 24.10.2008 року. Одночасно стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ЛТД Темпо» 10,20 грн. судових витрат. При цьому суд погодився з твердженнм позивача, що в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в порушення норм абз. 16 п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено зобов'язання відповідачу застосовувати при визнанні умовного продажу товарів рівень звичайних цін та положенню п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що покладає на податковий орган обов'язок доведення невідповідності рівня звичайної ціни, відсутнє обгрунтування визначення суми податкового зобов'язанн в сумі 85318,00 грн.У поданій апеляційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова вказує, що при постановленні рішення Львівський окружний адміністративний суд порушив норми матеріального та процесуального законодавста, вказавши, що 5.02.2008 року анулювано свідоцтва з ПДВ, в ТзОВ ЛТД "Темпо" за додатком К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2007 рік рахувалися товарно-матеріальні залишки в сумі 379148 грн. та основні фонди на суму 47442 грн. За вимогами до п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Враховуючи це, ТзОВ ЛТД "Темпо" в порушення п.9.8 ст.9 згаданого Закону занижено податок на додану вартість в січні 2008 року на суму 85318 грн. Підпунктом 17.1.4. пункту 17.1 ст. 17 згаданого Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в"' підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. У зв'язку із цим до ТзОВ «ЛТД Темпо» застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4965,9 грн. При цьому апелянт просить скасувати постанову суду та постановити нову за якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд першої інстанції вірно визначив норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Відповідно до абз. 15, 16 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня. наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

При цьому суд встановив дійсні обставини справи за якими слідує, що 07.05.2008р. за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «ЛТД Темпо», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, складено акт перевірки №744/137/15-2/22348732 з якого вбачається , що підприємству анульовано 05.02.2008р. свідоцтво платника податку на додану вартість за № 18168765 від 17.09.2002р. та відповідно до даних декларації з податку на прибуток підприємства поданої за 2007 рік відображено товарні залишки на суму 379148,00 грн. та основні фонди на суму 47442,00 грн. З цього зроблено висновок про те, що в порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «ЛТД Темпо» в декларації за лютий 2008р. не в повній мірі визначено умовний продаж зазначених товарних залишків та основних фондів, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 85318,00 грн.

На підставі вищевказаного акта ДПІ у Шевченківському районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0009931630/0/11719 від 20.05.2008р., яким згідно з п.п. «в» п.п. 4.2.2 ст. 4, п. 17.3.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89583,90 грн., в тому числі 85318,00 грн. за основним платежем та 4265,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При дослідженні спірних правовідносин суд вірно покликається на Закон України №2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» за яким значно розширено перелік операцій, база оподаткування яких визначається з урахуванням звичайних цін.

Зокрема статтю 9 Закону України «Про податок на додану вартість», викладено у редакції що існувала протягом існування спірних правовідносин, в якій згідно абз. 16 передбачено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

В той же час, відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Проте, в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в порушення норм абз. 16 п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», який зобов'язує застосовувати при визнанні умовного продажу товарів рівень звичайних цін та з огляду на положення п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який покладає на податковий орган обов'язок доведення невідповідності рівня звичайної ціни, відсутнє обґрунтування .визначення суми податкового зобов'язання в розмірі -85318,00 грн. та відсутнє обґрунтування відповідності вказаної суми податкового зобов'язання рівню звичайних цін.

Крім цього, в акті перевірки відсутнє покликання на сам факт застосування відповідачем рівня звичайних цін при визначенні в акті перевірки суми податкового зобов'язання в розмірі 85318,00 грн., що передбачено нормою абз. 16 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції, досліджуючи показники декларації ТзОВ «ЛТД Темпо» з податку на прибуток підприємства за 2007 рік встановив, що відповідно до таблиці 1 додатку К1/1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, балансова вартість запасів в розрізі малоцінних та швидкозношуваних предметів становить 370414,00 грн., що вказує на необхідність аналізу товарних запасів в розрізі всіх товарних груп малоцінних та швидкозношуваних предметів на предмет визначення рівня звичайної ціни при визначенні суми податкового зобов'язання в розмірі 85318,00 грн., але з акту перевірки наведеного не вбачається.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005р. N327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за N925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Відповідно до п. 1.5 вищевказаного Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених .статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З наведеного суд, першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позову.

Одночасно суд вірно послався на ст. 162 КАС України з якої слідує, що суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність та скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від -порушень з боку суб'єктів владних повноважень та вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та перша податкова вимога підлягають визнанню їх протиправними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ч.4 ст. 196, п.1ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі № 2а- 4065/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Сапіга В.П.

Судді Онишкевич Т.В. , Попко Я.С.

Повний текст ухвали

виготовлено 23.04.2010р.