№ 52953180, 27.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 904/3671/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" - Туніка Г.В. (дов. від 10.12.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне

підприємство "Максімус"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 22.06.2015

у справі №904/3671/15 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з

управління активами "Ізі Лайф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне

підприємство "Максімус"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 (суддя Полєв Д.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Автотранспортне підприємство "Максімус" повернуто без розгляду на підставі ч.6 ст.63 ГПК України, ч.1 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала мотивована тим, що до заяви не надано належних доказів неможливості виконання державною виконавчою службою виконавчого документу за місцезнаходженням боржника, зазначеному у витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 18.03.2015 р., а саме: м.Дніпропетровськ, вул.Прогресивна, 1/69, а також належних доказів надсилання боржнику заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, Науменко І.М., Вечірко І.О.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 скасовано, справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Постанова мотивована тим, що ініціюючим кредитором доведено наявність, визначених в ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ознак неплатоспроможності боржника. Твердження про ненадання належних доказів надсилання боржнику заяви про порушення провадження у справі про банкрутство спростовується описом вкладення у цінний лист від 23.04.2015 та фіскальним чеком № 9175 від 23.04.2015.

В касаційній скарзі ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус" просить вказану вище постанову суду апеляційної інстанції від 22.06.2015 скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, ухвалу господарського суду першої інстанції від 28.04.2015 залишити в силі.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті судами попередніх інстанцій ухвалу та постанову, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 названого Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Згідно із ч. 7 даної статті, до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо, зокрема, заявник - кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеною частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" звернулось до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус", у зв'язку з тим, що боржник має перед ним безспірну заборгованість в розмірі 30 467 413,31 грн., що перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати та яка не була погашена протягом трьох місяців після встановленого строку для її погашення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування безспірності заявленої суми, ініціюючим кредитором надано копію рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2014 у справі №34/321, копію судового наказу від 30.07.2014 про примусове виконання цього рішення та копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 45850929 від 15.12.2014.

В листі від 19.03.2015 № 456/2-10 Державною виконавчою службою України відділом примусового виконання рішень зазначено, що 03.02.2015 здійснено вихід за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 та встановлено, що ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус" за вказаною адресою не знаходиться, майна в рахунок погашення боргу не виявлено, про що складено відповідний акт державного виконавця.

У зв'язку з відсутністю боржника за вищевказаною адресою, державним виконавцем було перевірено його місцезнаходження за допомогою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого встановлено, що боржника знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Прогресивна, 1, кв.69.

Станом на 18.03.2015 кошти на виконання наказу господарського суду м.Києва №34/321 від 30.07.2014 з боржника не стягнуті.

Проведення виконавчих дій за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, обумовлено тим, що майно боржника, передане в заставу відповідно до умов договору застави від 23.02.2007 №15-94/17-1319/07, копія якого наявна в матеріалах справи, перебуває саме за зазначеною адресою.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що заявником доведено наявність усіх, визначених в ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ознак неплатоспроможності боржника.

Щодо повернення судом першої інстанції заяви ініціюючого кредитора без розгляду на підставі ч.6 ст. 63 ГПК України (якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів), то суд апеляційної інстанції встановив, що дані висновки спростовується описом вкладення у цінний лист від 23.04.2015 та фіскальним чеком № 9175 від 23.04.2015.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням зазначеного вище, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 по справі №904/3671/15 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.