№ 52858126, 21.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 908/603/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой"провитребування майна з чужого незаконного володіння В С Т А Н О В И В:

у січні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой" про витребування з чужого незаконного володіння та повернення асфальтоукладчика Super 2100 Vogel, серійний номер 06190591.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 року позов задоволено. Зобов`язано ТОВ "Дорстрой" передати ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" асфальтоукладчик Super 2100 Vogel, серійний номер 06190591.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду змінено та викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов`язати ТОВ "ДОРСТРОЙ" повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 28.07.2015 року, на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" наступне майно: асфальтоукладчик Super 2100 Vogel, серійний номер 06190591.

Постановлені судами рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону Країни "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 14.10.2009 року ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) і ТОВ "Дорстрой" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № LС3409-10/09, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі (п. 1.1 договору).

Специфікацією до договору предметом лізингу визначено асфальтоукладчик Super 2100 Vogel, заводський номер 06190591.

Відповідно до п. 1.7 договору фінансового лізингу, строк лізингу визначається періодами та вцілому складає 12 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.

Згідно п. 5.4 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. При цьому, загальний строк, протягом якого лізингоодержувач має право користуватись предметом лізингу не повинен перевищувати строку лізингу (п. 8.2.1договору).

На виконання умов договору, за договором купівлі-продажу № Р34009-10/03 від 14.10.2009 року позивач придбав та по акту від 02.11.2009 року передав відповідачу у користування предмет лізингу - асфальтоукладчик Super 2100 Vogel, заводський номер 06190591, строк користування яким , з урахуванням внесених 01.04.2011 року змін до договору, сплив у березні 2012 року.

За спливом строку користування предметом лізингу, свій обов`язок повернути предмет лізингу, в силу приписів п. 8.2.1 договору, п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" відповідач не виконав, за змістом додаткової угоди від 28.02.2014 року його заборгованість перед лізингодавцем складає 941 292,39 грн., угода про викуп предмета лізингу ним не укладалась, а тому за таких обставин господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд обґрунтовано визнали безпідставними посилання відповідача на правомірність користування предметом лізингу на теперішній час, правильно постановили про задоволення позовних вимог і підстав для зміни чи скасування судових рішень за викладених у касаційній скарзі мотивів, колегія суддів Вищого господарського суду України, не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко