Решение № 5284921, 06.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.09 Справа№ 3/129

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ФО-П ОСОБА_1, м. Київ

До відповідача: ТзОВ „Торговий дім ”Софі”, м. Львів

Про стягнення 36468,99 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_2 представник

від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ФО-П ОСОБА_1 до ТзОВ „Торговий дім ”Софі” про стягнення 36468,99 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 06.07.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

127.11.2007 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Софі” було укладено договір №9-К-651 про перевезення вантажів.

На виконання умов договору протягом серпень-жовтень 2008 року позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 28696,50 грн. за який відповідач зобовязувався оплатити, однак, свої договірні зобовязання не виконав.

Позивачем відповідачу 24.11.2008 року була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 28696,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 3771,01 грн. та три відсотки річних в сумі 582,12 грн. Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 3419,36 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №9-К-651 позивач протягом серпня-жовтня 2009 року надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні на суму 28696,50 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт, а саме: №10 від 25.08.208 року на суму 12937,50 грн., №12 від 10.09.2008 року на суму 9549,00 грн., № 13 від 03.10.2008 року на суму 3622,50 грн. та №14 від 03.10.2008 року на суму 2587,50 грн.

Відповідно до 3.2 Договору №9-К-651 акт наданих послуг та виставлений на підставі нього рахунок є підставою для оплати замовником наданих йому послуг. замовник зобовязаний оплатити виставлений рахунок протягом 5 (пяти) банківських днів відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, рахунок-фактура позивачем були виставлені відповідачу 25.08.2008 року за №10, 10.09.2008 року за №12, 03.10.2008 року за №12 та № 13., однак свої договірні зобовязання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 28696,50 грн. за надані послуги.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобовязань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 582,12 грн. та інфляційні втрати 3771,01 грн. підлягають до сплати.

За несвоєчасне виконання договірних зобовязань за період з 02.09.2008 року по 12.04.2009 року позивачем нарахована пеня в розмірі 3419,36 грн. Вимоги позивача про стягнення пені за зазначений вище період є необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг),

Як вбачається з матеріалів справи, у вище зазначеному договорі № 9-К-651 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні сторонами не передбачено відповідальності за невиконання умов цього договору у вигляді нарахування пені.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, суд прийшов до висновку безпідставним нарахування позивачем відповідачу непередбаченої умовами договору пені.Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 330,49 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім” Софі” (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 335, код ЄДРПОУ 30994948) на користь Фізичної особи підприємця (03127, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 28696,50 грн. основного боргу, 3771,01 грн. інфляційних втрат, 582,12 грн. трьох відсотків річних, 330,49 грн. державного мита та 312,50 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.07.2009 року.

Суддя Березяк Н.Є.