Постановление суда № 528106, 26.12.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-10089/2006 Головуючий у 1 інстанції -Корнєєва І.В.

Категорія- 40 Доповідач Гурова О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої- Гурової О.М.,

суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю.,

при секретарі - Миснянко М.П., за участю - сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаснафтопродукт", 3-я особа: Селидівська філія ТОВ „Донбаснафтопродукт" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2006 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, вважає, що наказ директора товариства про скорочення посади ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути підставою для його звільнення, оскільки судом не з'ясовано, чи мав директор повноваження щодо визначення чисельності працівників товариства та штатного розпису. Також вважає, що при звільненні було порушено ст.22 ч.З Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії", згідно якої, якщо роботодавець планує звільнення працівників з різних причин, він повинен не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень, надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів. Крім того, позивач не згоден з висновком суду про те, що 03.01.2006 року йому були запропоновані вакантні посади на підприємстві.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, виходив з того, що на підприємстві відповідача дійсно мало місце скорочення штату працівників - посади ІНФОРМАЦІЯ_1, на якій працював позивач. Відповідачем при звільненні позивача додержані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, позивач був попереджений належним чином за 2 місяця про наступне звільнення, відмовився від переведення на іншу роботу - на посаду приймальника замовлень АЗС в м. Курахово та м. Селидове. Також суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не підлягають задоволенню, так як в судовому засіданні не встановлено факту порушення відповідачем законних прав позивача, які б призвели до моральних страждань.

Заслухавши доповідача суддю Гурову О.М., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом при розгляді даної справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом НОМЕР_1 від 01.08.1997 р. позивач був прийнятим на роботу в Селидівську філію ТОВ „Донбаснафтопродукт" на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 5 розряду з 1 серпня 1997 року.

Згідно з штатним розкладом Селидівської філії станом на 1 червня 2005 року штатна чисельність складала 71 особу, в т.ч. машиніст октанової установки - 1 штатна одиниця (а.с.95-96).

Наказом Генерального директора ТОВ „Донбаснафтопродукт" НОМЕР_2 від 19.07.2005 р. (а.с.89) в зв"язку зі зменшенням об"ємів реалізації нафтопродуктів та погіршенням результатів фінансово-господарської діяльності директору Селидівської філій наказано провести скорочення посади ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно штатним розкладом Селидівської філії станом на 01.08.2005 р. вказана посада вже не передбачена (а.с.92-94). З цього часу до 5 січня 2006 року ОСОБА_1 працював понад штатом.

Наказом в.о. директора Селидівської філії ТОВ „Донбаснафтопродукт" НОМЕР_3 від З листопада 2005 р. проведено скорочення посади ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до діючого законодавства. 4 листопада 2005 р. з даним наказом ОСОБА_1 ознайомився під розпис (а.с. 173) і в той же день профспілка Селидівської філії надала згоду на звільнення позивача у зв"язку зі скороченням штатної чисельності. На цьому засіданні профспілкового комітету ОСОБА_1 була запропонована посада приймальника замовлень на АЗС № 2 м. Красноармійська, від якої позивач відмовився. Вказані обставини підтверджені відповідним актом від 04.11.2005 р. (а.с.260) та поясненнями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Згідно з наказом НОМЕР_4 від 29.12.2005 р. позивача було звільнено з роботи з 5 січня 2006 р. на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України. З січня 2006 р. ОСОБА_1 ознайомився с вказаним наказом, від запропонованої посади приймальника замовлень на АЗС відмовився, що підтверджено актом (а.с.83).

З січня 2006 р. профспілковий комітет Селидівської філії вдруге надав згоду на звільнення позивача. З протоколу засідання профкому видно (а.с.85-86), що ОСОБА_1 знову відмовився від посади приймальника замовлень на АЗС № 4 м. Селидово та АЗС № 5 м. Курахово, оскільки вони знаходились в інших населених пунктах.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що він був згоден працювати на вакантних посадах, що були розташовані тільки в м. Красноармійську, за місцем його проживання. На посади, що були вільними в інших містах, він не погоджувався, як на час розгляду справи судом 1-ї інстанції, так і в апеляційному суді, тому судом вірно не приймались до уваги вакантні посади на інших філіях ТОВ ,,Донбаснафтопродукт"(а.с.87) та в інших містах Селидівської філії, крім м. Красноармійська.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

На підставі викладеного Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що Генеральний директор товариства не мав повноважень щодо визначення чисельності працівників та штатний розпис не заслуговують на увагу, оскільки не Грунтуються на законі і матеріалах справи. Так, згідно з п.3.8-3.9 Статуту ТОВ „Донбаснафтопродукт", філії товариства не є самостійними юридичними особами, керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначені генеральним директором. Пунктом 4.1 Положення про Селидівську філію ТОВ „Донбаснафтопродукт" передбачено право філії приймати на роботу та звільняти інженерно-технічних робітників та службовців, працівників згідно з штатним розкладом, затвердженим саме директором ТОВ „Донбаснафтопродукт".

Не підлягають задоволенню і доводи ОСОБА_1а про те, що йому не були запропоновані вакантні посади, т.я. по справі зібрано достатньо доказів про зворотне (а.с. 83, 85-86, 128-130, 156, пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ін.). Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, з позивача слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі ЗО грн. (тридцять грн.) на р/рахунок 35228011000992 ОКПО 02891428 МФО 834016 в УДК в Донецькій області, одержувач - Апеляційний суд Донецької області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.