Постановление суда № 52687304, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/44021/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2015 року у справі за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 15430,86 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартість професійного навчання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості 15430,86 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартість професійного навчання.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень пункту п'ятого частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що у серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

23.08.2011 відповідачу надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.

В результаті проведення перевірки, позивачем було встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку, як безробітна, та в період перебування на навчанні в ПАТ «Харків Онлайн» була зареєстрована ФОП з 18.07.2001, про що складено акт № 293-ФОП від 24.10.2014 та повідомлено відповідача про необхідність повернення в добровільному порядку суми виплаченої допомоги по безробіттю та коштів, витрачених на професійне навчання.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Отже, особи які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 № 578 (чинного на момент призначення та виплати відповідачу допомоги по безробіттю) визначено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю.

Жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості щодо перевірки під час реєстрації чи надання статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

Судами встановлено, що при реєстрації в центрі зайнятості відповідач подала заява про надання статусу безробітного, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Однак відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.08.2014 відповідач з 18.07.2001 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Підприємницьку діяльність припинено 23.07.2014.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вказану норму, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що ОСОБА_1 позбавлена статусу фізичної особи підприємця з 23.07.2014.

Аналізуючи вищевказане, суди прийшли до висновку про наявність підстав для задаолення позову, оскільки при зверненні до центру зайнятості ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, тобто відносилася до зайнятого населення та не мала права перебувати на обліку як безробітна, отримувати допомогу по безробіттю та кошти на професійне навчання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах №№ 21-79а14, 21-408а.

Враховуючи, що доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2015 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Сорока