Постановление суда № 52655607, 22.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/596/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура А. О.Номер провадження 22-ц/788/1620/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія « Нова » на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 01 липня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія « НОВА », філії « Роменський молочний комбінат Приватного підприємства « Рось », Приватного підприємства « Рось », треті особи : ОСОБА_5, МТСБУ юридичний департамент про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2015 року ОСОБА_4, звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з вказаним позовом, в якому просив стягнути: з Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія « НОВА » ( далі - ПрАТ ) за договором страхування 50 000 грн., як відшкодування збитків, понесених позивачем внаслідок пошкодження автомобіля; з філії « Роменський молочний комбінат Приватного підприємства « Рось » залишок завданої шкоди, що підлягає відшкодуванню, як з володільця джерела підвищеної небезпеки, в сумі 16 348 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що 25 березня 2014 року, близько 13 год., на ділянці 290 км + 800 м автомобільної дороги Київ - Суми - Юнаківка, в напрямку м. Суми, з вини водія автомобіля Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1, що належить ДП « Мілкіленд України », відбулося зіткнення з автомобілем ЗАЗ TF698К, д.н. НОМЕР_2, власником якого є позивач. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Nissan Almera застрахована в ПрАТ.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 01 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ на його користь 50 000 грн. страхового відшкодування.

Стягнуто з ПП « Рось » 16 348 грн., як залишок завданої шкоди та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПрАТ, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, не застосування закону, який необхідно було застосувати, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким в задоволенні позовних вимог до ПрАТ відмовити в повному обсязі.

Вказує, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом передчасно, так як рішення про здійснення страхового відшкодування може бути прийняте страховиком в строк до кінця листопада 2015 року. Зазначає також, що, згідно звіту, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням фізичного зносу складає 41 438 грн. 28 коп., яка має бути зменшена на суму визначеного податку на додану вартість, оскільки позивачем не надано доказів про проведення ремонту транспортного засобу.

Рішення в частині стягнення з ПП « Рось » відшкодування на користь позивача сторонами не оскаржується.

Дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження Лебединського районного суду Сумської області відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, заслухавши пояснення представника позивача, який проти задоволення скарги заперечує, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 25 березня 2014 року, близько 13 год., ОСОБА_5, керуючи автомобілем Nissan Almera, д.н. НОМЕР_1, що належить ДП « Мілкіленд Україна », на ділянці дороги 290 км + 800 м дороги Київ-Суми-Юнаківка у напрямку м. Суми не вибрав безпечної швидкості руху, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ ТF698К», д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4, та порушив вимоги п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та йому призначене покарання по цьому закону у виді 3400 грн. штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вина ОСОБА_5 та механізм ДТП учасниками процесу не оспорюється.

Автомобіль позивача внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження. На момент ДТП шкода, заподіяна за участю автомобіля Nissan Almera, була застрахована в ПрАТ.

Згідно договору оренди від 20 грудня 2012 року між ДП « Мілкілен - Україна » та ПП « Рось », вказаний автомобіль перебував у користуванні ПП ( т. 1, а.с. 154-156 ).

ПрАТ було повідомлено про настання страхового випадку 27.03.2014 року, що стверджується копією повідомлення та відповідачем не оспорюється ( т. 1, а.с. 9, 129-130).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що внаслідок порушення ПДР особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, автомобіль позивача був пошкоджений, тому останній зазнав матеріальних збитків. Суд правильно визначився з тим, що спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » ( далі - Закон ).

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтями 1187 та 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме :

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до положень вищевказаного Закону ( в ред., що була чинною на час заподіяння шкоди ) :

відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України " Про страхування ", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону ( ст. 2 );

у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи ( ст. 22 );

шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана в т.ч. із пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу ( ст. 28 );

у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством ( ст. 29 ).

09 квітня 2014 року пошкоджений автомобіль позивача був оглянутий спеціалістом-оцінювачем ПрАТ ( т. 1, а.с. 109 ) та, у подальшому, ним було складено звіт про оцінку вартості відновлюваного ремонту.

Згідно з п. 35.3 ст. 35 Закону, особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Відповідачем не надано до справи доказів на підтвердження того, що на заяву позивача ( т. 1, а.с. 8 ), йому було надано для ознайомлення розрахунок страхового відшкодування, а також документи, на підставі яких він проводився.

20 червня 2014 року позивач провів незалежну експертну оцінку свого пошкодженого автомобіля із залученням оцінювача ОСОБА_6 Згідно зі звітом останнього ( т. 1, а.с. 14-108 ), розмір спричиненої автомобілю шкоди ( з урахуванням зносу ) становить 59975,29 грн. Втрата товарної вартості внаслідок пошкодження автомобіля становить 5754,16 грн.

Після набрання законної сили вироком Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2014 року відносно водія ОСОБА_5, позивач 06.02.2015 року звернувся до ПрАТ з заявою про виплату страхового відшкодування ( т. 1, а.с. 131 ), проте виплата проведена не була. Письмової відмови у проведенні відшкодування страховиком потерпілій особі не надавалося.

Позиція ПрАТ ( т. 1, а.с. 127-128 ) фактично зводиться до того, що ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом передчасно, так як рішення щодо здійснення страхового відшкодування може бути прийняте страховиком в строк до кінця листопада 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що у апелянта були всі підстави для проведення виплат позивачу, права останнього є порушеними.

Зокрема, на час ухвалення рішення судом першої інстанції сплили передбачені ст. 36 Закону строки для прийняття вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування ( регламентної виплати ) або про відмову у його здійсненні. Прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування саме у листопаді 2015 року апелянтом логічно не пояснюється та на нормах закону не обґрунтовується.

Апелянт ухилився від виплати будь-якої неоспорюваної ним суми відшкодування, не мотивував причини відмови у здійсненні відшкодування, хоча розмір вимог позивача та ліміт своєї відповідальності страховику відомі. Відповідач отримав і звіт про оцінку майна експерта-оцінювача ОСОБА_6

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

З матеріалів справи вбачається, що результати власної оцінки вартості відновлюваного ремонту ПрАТ не надавав ані позивачу, ані суду першої інстанції, хоча мав для цього усі можливості. Ця оцінка була долучена лише до апеляційної скарги ( т. 1, а.с. 188-209 ). Вказане свідчить про те, що відповідач не мотивував в суді першої інстанції свої заперечення проти позову саме незгодою з визначенням розміру заподіяної шкоди.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не може взяти до уваги звіт від 17.04.2014 року, складений за зверненням страхової компанії, адже його подано лише до суду апеляційної інстанції, а стороною апелянта не обґрунтовано неможливість подання цього доказу на більш ранніх стадіях процесу.

За таких обставин, суд при вирішенні питання про розмір заподіяної шкоди, обґрунтовано керувався звітом оцінювача ОСОБА_6, згідно з яким розмір спричиненої автомобілю шкоди з урахуванням зносу становить 59975,29 грн. ( т. 1, а.с. 14-108 ). Розмір шкоди є реальним та визначеним у відповідності до вимог чинного законодавства, тому не довіряти вказаному доказу підстав немає.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ не заперечується той факт, що сторони неодноразово спілкувалися з приводу здійснення страхової виплати. Апелянт взагалі не розкриває, яких конкретно документів позивачем для цього не було надано.

Усі обставини ДТП були ґрунтовно встановлені в рамках кримінального провадження відносно водія ОСОБА_5, про що апелянту також відомо ( т. 1, а.с. 6-7 ).

Отже, до вищенаведених доводів апелянта належить віднестися критично.

Окрім того, зі звернень позивача до ПрАТ вбачається, що ОСОБА_4 надав ідентифікуючи відомості щодо себе. У заяві про виплату страхового відшкодування ( яка була розроблена самим страховиком та надана позивачу ) вказані банківські реквізити для виплат, ідентифікаційний номер позивача тощо.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія « Нова » відхилити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 01 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -