Решение № 52593512, 15.09.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

15.09.2015 Єдиний унікальний номер 205/5430/15-ц

Справа №2/205/2463/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

при секретарі Перцевій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Управління з питань захисту прав споживачів Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради, Громадська організація «Служба захисту прав споживачів України» про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

22 липня 2015 року позивачка звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Управління з питань захисту прав споживачів Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради, Громадська організація «Служба захисту прав споживачів України» про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с.1-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 20 березня 2015 року між нею та ФОЛ ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу №1108, відповідно до умов якого вона придбала мякі меблі, а саме: дивани «Астон» та «Честер». На виконання умов договору позивачка сплатила передплату в сумі 10000,00 грн., решту зобовязалась заплатити до моменту заносу та вивантаження товару. Повну вартість товарів сторони обумовили в сумі 28209,00 грн.

22 березня 2015 року та 15 квітня 2015 року були привезені дивани, але документів у підтвердження повної сплати вартості товарів та акту прийому-передачі позивачці не було надано.

Під час експлуатації меблів було виявлено їх недоліки, які виражались у скрипінні, у зв'язку із чим, позивачка звернулась до ФОП ОСОБА_2 задля їх усунення. Працівники ФОП ОСОБА_2 у період часу з 28 квітня 2015 року до 11 червня 2015 року здійснювали гарантійний ремонт меблів та забирали їх для усунення виявлених недоліків.

11 червня 2015 року вищевказані меблі були повернуті позивачці у присутності заступника начальника Управління з питань захисту прав споживачів ОСОБА_3, складено акт здачі-прийому виконаних робіт №11/06, в якому зазначено, що всі недоліки товарів усунуто, але фактично нічого не змінилось, скрипіння та плями не зникли, крім того були виявлені проблеми при складанні диванів.

18 червня 2015 року позивачкою на адресу ФОП ОСОБА_2 надіслано претензію, в якій вона вимагала розірвати договір купівлі-продажу №1108 від 20.03.2015 року, відшкодувати пеню та моральну шкоду, що свідчить про наміри вирішити спір в позасудовому порядку. Але, на її звернення відповідачка не відреагувала.

Також, позивачка зазначила, що діями відповідачки їй було завдано значну моральну шкоду.

Враховуючи вищевикладене позивачка вимушена звернутися до суду із даним позовом, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу №1108 від 20.03.2015 року укладений між нею та ФОПОСОБА_2 та повернути сплачені грошові кошти в сумі 28209,00 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в сумі 3000,00 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 332,00 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь неустойку в сумі 14761,61 грн.

Позивачка в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_4, в судове засідання не зявилась. Про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. До суду представник надав письмову заяву, в якій просить розглядати справу без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.24).

Відповідачка у судове засідання не зявилась. Про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення адресату в матеріалах справи (а.с.32,33). Про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності до суду не надавала.

Третя особа - Управління з питань захисту прав споживачів Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради в особі свого законного представника, в судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. До суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.26).

Третя особа - Громадська організація «Служба захисту прав споживачів України» в особі свого законного представника, в судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. До суду надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримала (а.с.28).

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 20 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу №1108, відповідно до умов якого остання зобовязалась протягом 25 робочих днів передати ОСОБА_1 товар, а саме: меблі диван «Честер» та диван «Астон», а ОСОБА_1 зобовязалась у свою чергу прийняти товар та оплатити його вартість в сумі 28209,00 грн.(а.с.7).

За ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами договору, позивачка сплатила передплату в сумі 10000,00 грн., про що свідчить товарний чек (а.с.8). Решта загальної суми вартості товарів, згідно умов договору, сплачується покупцем при прийнятті товару до моменту вивантаження товару та заносу його в приміщення покупця.

Під час експлуатації меблів позивачка виявила недоліки товарів, що виражались у скрипі, у зв'язку із чим, неодноразово зверталась до відповідачки щодо їх усунення (а.с.9,10).

Актом №1106 від 11 червня 2015 року зафіксовано, що ФОП ОСОБА_2 були повернуті ОСОБА_1 з ремонту дивани «Честер» та «Астон», які забирались на ремонт для усунення виявлених недоліків (а.с.10).

У вищевказаному акті позивачка також зазначила, що недоліки товарів усунуто не було, крім того з'явились плями та вмятини на дивані «Честер».

Управлінням з питань захисту прав споживачів Департаменту споживчого ринку і сфери послуг ДМР було вчинено припис №07/15 від 17.06.2015 року, яким приписано ФОП ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 товарні чеки на дивани «Честер» та «Астон»; привести до вимог чинного законодавства п.5 договору купівлі-продажу укладений з ОСОБА_1 та для невизначеного кола споживачів у подальшому. У разі звернення ОСОБА_1, враховуючи докази наявності істотного недоліку у дивані «Честер», задовольнити законні вимоги споживачки щодо розірвання договору та повернення сплаченої за диван «Честер» грошової суми в розмірі 14773,00 грн. у встановлені законом терміни. Виплатити ОСОБА_1 неустойку у розмірі 1% вартості товару за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений термін (а.с.15).

30 червня 2015 року ФОП ОСОБА_2 подала до Управління з питань захисту прав споживачів Департаменту споживчого ринку і сфери послуг ДМР скаргу на вищевказаний припис, в якій просила скасувати його зазначивши, що жодних порушень законодавства нею не вчинено (а.с.18-19).

Відповідно до ст..6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно ст.. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

У відповідності до вимог ст.. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором.

За змістом ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Також, за ст.. 678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1)відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Законом України «Про захист прав споживачів», визначено поняття істотного недоліку, отже - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно п.7 договору, гарантійний термін на товар становить 18 місяців (з.а.с.7).

Як вбачається із матеріалів справи, диван «Честер» неодноразово перебував в гарантійному ремонті задля усунення виявлених недоліків, але після їх усунення проявлялись знову, тому суд приходить до висновку, що дійсно даний товар є неналежної якості та має істотні недоліки. Щодо дивану «Астон», суд також вважає, що товар являється неналежної якості, так як після проведення гарантійного ремонту виявлені споживачем ОСОБА_1 проявились знову.

Згідно ч.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

Отже, враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне розірвати договір купівлі-продажу №1108 від 20.03.2015 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1, також, стягнути із відповідачки на користь позивачки неустойку в сумі 14761,61 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування на користь позивачки моральної шкоди у сумі 3000,00 грн., відповідно до частини 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд виходить із наступного.

Згідно положень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з ушкодженням здоров'я.

Згідно статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Предметом доведення крім наявності самого факту моральної шкоди підлягає доказуванню її глибина, від якої залежить розмір та форма відшкодування.

Натомість, в порушення статті 60 ЦПК України, яка визначає обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачкою взагалі не надано суду будь-яких доказів на підтвердження перенесених нею моральних страждань, тому в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 332,00 грн., суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, прямими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналізуючи норми ст. 22 ЦК України випливає, що для застосування цивільно-правової відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

До того ж, згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець у ст. 1166 ЦК України відносить: а) наявність шкоди; б) протиправну поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вину.

Перераховані підстави визнають загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Розглядаючи протиправність поведінки заподіювача шкоди, необхідно відзначити, що це поведінка, яка заборонена законом.

Відповідно до змісту ст.ст. 10,11,58-60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та враховуючи обставини на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про те, що витрати, які зазнала позивачка, не є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки вони не є втратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також не є витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, внаслідок чого слід розірвати договір купівлі-продажу №1108 від 20.03.2015 року укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, стягнути з відповідачки на користь позивачки неустойку в сумі 14761,61 грн.

Крім того, вирішуючи питання щодо сплати судових витрат, згідно статті 88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), ст..22, 23,526, 530, 610, 611, 678, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 197, 209, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, ?

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Управління з питань захисту прав споживачів Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради, Громадська організація «Служба захисту прав споживачів України» про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу №1108 від 20 березня 2015 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 14761,61 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят одна грн.. 61 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн. (дві тисячі пятсот грн. 00 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн.. 20 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: В.С. Шавула