№ 52394879, 16.10.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4652/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № 0017461701,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі по тексту відповідач або ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.07.2015 року № 0017461701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення йому, як фізичній особі за результатами річного декларування нараховано грошове зобов'язання у сумі 74 882,13 грн. (за основним платежем - 59905,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14976,43 грн.). Позивача звинувачено в не подачі у встановлений законом строк податкової декларації про річний дохід та несплаті податку. При цьому відповідач визнав оподатковуваним доходом - анульовану (прощену) йому АТ «Дельта Банк» частину боргу за кредитним договором № 476-0131003/ФКВІП-08 від 16.07.2008 року у сумі 351 425,00 грн. Позивач вважає дане податкове повідомлення - рішення протиправним, з огляду на те, що зі змісту правих норм Податкового кодексу України, які зазначені у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, та які, начебто, порушив позивач, не вбачається, що сума анульованого (прощеного) боргу Банком є - загальним оподаткованим доходом. Крім того позивач вказує, що згідно вимог п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 ПК України, загальним оподатковуваним доходом є - сума боргу за укладеним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності. Разом з тим, за кредитним договором укладеним позивачем з Банком строк позовної давності не сплинув, а тому, на думку позивача, його частина боргу не є загальним оподаткованим доходом.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні відносно задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які в цілому обґрунтовані тим, що за наслідками перевірки встановлено, що позивач отримав дохід у розмірі 343986,41 грн., як додаткове благо (ознака 126), у вигляді анулювання (прощення) заборгованості та в порушення вимог розділу УІ «Податок на доходи фізичних осіб», позивачем суму у розмірі 343986,41 грн. не відображено у складі оподаткованого доходу за 2013 рік - дохід у вигляді додаткового блага (ознака 126) у розмірі 343 986,41 грн. Дохід у розмірі 343 986,41 грн. за 2013 рік підлягає оподаткуванню відповідно до п. 167.1 ст. 167 розділу УІ «Податок на доходи фізичних осіб) Податкового кодексу України, тобто за ставками 15% та 17%.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 30.06.2015 року по 06.07.2015 року, на підставі п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу від 17.06.2015 року № 300 ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1, який мешкає відповідно реєстраційних даних паспорту: АДРЕСА_1 з питань нарахування та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2012 року по 17.06.2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 13.07.2015 року № 792/15-09-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 щодо нарахування та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2012 року по 17.06.2015 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено неподання податкової декларації за 2013 рік в порушення п.п. 16.1.2 та 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 176, ст. 179 та п.п. 168.2.1 ст. 168 Податкового кодексу України; не сплата податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 59905,70 грн. в порушення ст. 162, ст. 163, п. 164.1 та п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст. 168, ст. 176, ст. 179 розділу УІ «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донарахуванню підлягає 59905,70 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік (а.с. 67-70).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.07.2015 року № 0017461701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 74 882,13 грн. (за основним платежем - 59 905,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14976,43 грн.) (а.с. 7).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку, вимагаючи визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області від 31.07.2015 року № 0017461701, суд виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що ОСОБА_1 не подав податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та відповідно не відобразив отримані від АТ «Дельта Банк» доходи у вигляді додаткового блага в розмірі 343 986,41 грн., на підставі рішення банківської установи про анулювання боргових зобов'язань ОСОБА_1, у зв'язку з чим позивачем не нараховано та не сплачено податку з доходів фізичних осіб в розмірі 59 905,70 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено відповідачем на підставі листа АТ «Дельта Банк» від 27.03.2015 року, яким останнє на думку відповідача підтвердило суму нарахованих доходів у вигляді анульованого боргу відображену у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, у якому такий борг було анульовано.

А тому відповідач вважає, що неоподаткування доходу, отриманого позивачем від АТ «Дельта Банк» у вигляді суми анульованого боргу згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк» від 16.07.2008 року № 476-0131003/ФКВІП-08 (а.с. 42-48), ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором є тим самим додатковим благом в розумінні п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент. Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. А відповідно анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що анулювання кредитної заборгованості з урахуванням процентів пов'язане з реалізацією договірних стосунків, умови виконання яких визначаються виключно сторонами договору. А тому, зміна обсягу коштів при виконанні укладених договорів пов'язана з тією ж правовою природою договірних відносин і зменшення чи анулювання заборгованості за відсотки за кредитними договорами однією зі сторін таких відносин не сприяє встановленню додаткових благ для іншої сторони.

А тому доводи відповідача, що сума доходу від додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням є доходом, який підлягає оподаткуванню є необґрунтованими.

При цьому суд також вважає за необхідне вказати про наступне.

Як вказувалось вище підставою для вказаних висновків відповідача став лист АТ «Дельта Банк» від 27.03.2013 року, яким останнє нібито підтвердило суму нарахованих доходів у вигляді анульованого боргу відображену у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, у якому такий борг було анульовано, разом з тим вказаний лист представником відповідача не було надано суду.

При цьому зі змісту наданої позивачем довідки № 05-1245631 від 30.03.2013 року вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1 про те, що кредитний договір № 476-0131003/ФКВІП-08 від 16.07.2008 року між гр. ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк», по якому право вимоги з 01.07.2010 року було відступлене АТ «Дельта Банк», припинив свою дію з 27.03.2013 року у зв'язку з повним виконанням Позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором перед Кредитором та Кредитор не має фінансових та майнових претензій до Позичальника (а.с. 8). При цьому у вказаній довідці ПАТ «Дельта Банк» не підтвердив факт анулювання боргу позивачу взагалі, а тому відповідачем необґрунтовано зроблено висновки про наявність доходу у позивача у вигляді анульованого боргу відображеного у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 164.2.17 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167, п. 49.18.4 ст. 49 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2013 рік, недекларування доходу отриманого платником податку як додаткове благо у сумі 343 986,41 грн., у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області від 31.07.2015 року № 0017461701 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № 0017461701- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області 31.07.2015 року № 0017461701.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 жовтня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 16 жовтня 2015 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.