Решение № 52349403, 08.10.2015, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1389/15-ц

Провадження № 2/739/308/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря Лукаш Н.Я.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення з житла,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі відповідачі) про виселення з житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Гремяч, вул. Жовтнева, 18.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вказаний житловий будинок належить йому на праві власності. Відповідачі не є членами його сімї, ОСОБА_3 є колишньою дружиною його сина ОСОБА_6, а ОСОБА_4 є сином ОСОБА_6 Раніше від дозволив сину тимчасово пожити у своєму будинку, розташованому за вказаною вище адресою. Однак, після того як сімя сина розпалася, останній почав жити разом з ним в с. Гремяч по вул. Леніна, 67, а відповідачі залишилися в будинку по вул. Жовтневій, 18 і незважаючи на неодноразові вимоги відмовляються звільнити дане житло. При цьому вони зареєстровані в іншому житлі, розташованому в с. Гремяч по вул. Жовтневій, 20. Посилаючись на положення статей 319, 383, 391 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 98, 150 Житлового кодексу УРСР (далі ЖК УРСР) вважає, що відповідачі підлягають виселенню з належного йому на праві власності житла.

Відповідачкою ОСОБА_3 подано заперечення проти позову з яких вбачається, що позовні вимоги вона не визнає і в задоволенні позову просить відмовити, оскільки у житловому будинку, з якого позивач намагається виселити її з сином, вона проживає понад сімнадцять років як член сімї сина позивача і вселилася до нього з дотриманням вимог статті 64 ЖК УРСР. Той факт, що вони з сином зареєстровані в іншому житловому будинку не свідчить, що вони проживають в ньому, вказаний будинок є неблагоустроєним та не відповідає санітарним і технічним вимогам. За час їхнього проживання у спірному будинку позивач не скаржився щодо неналежного догляду за будинком і останньому жодних перешкод в користуванні будинком не створюється. Вони з сином не є власниками будь-якого іншого житла на території України, тому позбавлення єдиного постійного місця проживання буде суттєвим порушенням їх конституційного права на житло.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, при цьому пояснив, що відповідачі вселилися до належного йому будинку приблизно у 2003 році з його дозволу разом з його сином, як члени сімї останнього. У лютому 2015 року його син розлучився з ОСОБА_3 і на даний час живе разом з ним. При цьому відповідачі продовжують проживати у його будинку, відповідачка поселила там іншого чоловіка і хоча він з лютого 2015 року неодноразово вимагав, щоб вони виселилися, всі його вимоги відповідачами проігноровані. Останні створюють йому перешкоди в користуванні своїм житловим будинком, оскільки не впускають до нього, ключа від вхідних дверей будинку він не також має.

Представник позивача у судовому засіданні висловився за задоволення позову та пояснив, що позивач є власником будинку, розташованого в с. Гремяч по вул. Жовтневій, 18, його право власності належним чином зареєстроване. Свого часу позивач дозволив відповідачам, як членам сімї свого сина, пожити в його будинку, хоча вони мали в користуванні інше житло, розташоване по вул. Жовтневій, 20 в с. Гремяч, у якому на даний час зареєстровані. На початку 2015 року сімя сина позивача розпалася, син живе з позивачем, при цьому будь-які підстави для проживання відповідачів у спірному будинку відсутні, усні вимоги позивача про виселення відповідачі ігнорують, у звязку з чим він був змушений звернутися з даним позовом до суду.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні висловилася проти задоволення позову з підстав, викладених у запереченнях проти позов, та пояснила, що спірний житловий будинок, в якому вона проживає з сином, був збудований спільними зусиллями її, колишнього чоловіка та позивача, хоча право власності на нього зареєстроване за позивачем. У 1998-1999 роках вони разом з сином позивача вселилися до цього будинку. На початку 2015 року вона розлучилася з сином позивача і останній на даний час проживає зі своїм батьком. Позивач неодноразово звертався до них з приводу виселення з будинку по вул. Жовтневій, 18, але вони не виселяються, оскільки їм ніде жити. Також визнала, що вона та її син зареєстровані в будинку, розташованому в с. Гремяч по вул. Жовтневій, 20, але цей будинок фактично непридатний для проживання. Договорів оренди з позивачем щодо спірного житлового будинку вони не укладали. З позовами до суду про визнання права власності на даний житловий будинок не зверталися.

Представник відповідачки у судовому засіданні висловився проти задоволення позову та пояснив, що відповідачі проживають у спірному житловому будинку понад десять років з дозволу позивача, вони не є тимчасовими мешканцями, позивач дійсно пропонував їм виселитися, але їм нікуди йти жити, оскільки житловий будинок, в якому вони зареєстровані, не придатний для проживання. При цьому зазначив, що відповідачі належним чином утримують житло, в якому проживають, сплачують комунальні послуги, перешкод позивачу в користуванні належним йому будинком не створюють.

Відповідач ОСОБА_4 висловився проти задоволення позову та пояснив, що вони з матірю позивачу жодних перешкод в користуванні житловим будинок, у якому на даний час проживають, не створюють.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення відповідачки, її представника та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Гремяч, вул. Жовтнева, 18, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №923354 від 24 листопада 2009 року (а.с. 2).

Після завершення будівництва вказаного будинку з 1998 році у ньому проживали син позивача зі своєю сімєю, тобто з відповідачами (а.с. 14, 19). При цьому, місце проживання відповідачів зареєстроване в будинку, розташованому за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Гремяч, вул. Жовтнева, 20 (а.с. 20).

Сторонами у справі визнано і не оспорюється, що з лютого 2015 року син позивача після розлучення з відповідачкою фактично проживає разом з позивачем, при цьому позивач неодноразово висловлював вимоги відповідачам виселитися з належного йому житлового будинку, розташованого по вул. Жовтневій, 18 в с. Гремяч Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Вказані обставин, як такі, що визнані сторонами, відповідно до частини першої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, доказуванню не підлягають.

З пояснень позивача вбачається, що відповідачі створюють йому перешкоди в користуванні своїм житлом, зокрема не впускають до житла.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини сьомої статті 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У судовому засіданні зясовано, що відповідачі не є співвласниками житлового будинку, в якому проживають і який належить позивачу на праві власності, також вони не є членами сімї власника житла в розумінні статей 64, 156, 157 ЖК УРСР тому на них не поширюються гарантії, закріплені вказаними законодавчими положенням, крім того відповідачі не укладали з позивачем договорів найму чи оренди зазначеного житла. Незважаючи на висловлювані позивачем з лютого 2015 року вимоги виселитися з належного йому житла, відповідачі дані вимоги виконувати відмовляються, тим самим створюють позивачу перешкоди у здійсненні ним свого права власності, зокрема права користуватися своєю власністю та розпоряджатися нею.

Доводи проти позову відповідачки та її представника про те, що житловий будинок у якому зареєстровано місце проживання відповідачів, не придатний для проживання, а також, що у власності відповідачів немає іншого житла суд відкидає як безпідставні, оскільки позивач, як власник житла, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, зокрема й тих, які створюють відповідачі, незалежно від наявності у них на праві власності чи в користуванні іншого житла та придатності його для проживання. Вказані обставини, як підстави для обмеження чи припинення право власності, або ж зобовязання власника допустити до користування його майном інших осіб законом не передбачені.

Посилання відповідачки на те, що вона також брала участь у будівництві спірного житлового будинку і тому має право в ньому проживати суд відкидає як необґрунтовані, оскільки право власності позивача на спірний житловий будинок зареєстроване належним чином та відповідачкою не оспорюється.

За таких обставин суд вважає за необхідне захисти права позивача, усунувши наявні у нього перешкоди у здійсненні свого права власності шляхом виселення відповідачів з житлового будинку, розташованого по вул. Жовтневій, 18 в с. Гремяч Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Відповідно позові вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп. підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволеній частині позовних вимог до кожного з них, у розмірі 243 грн. 60 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 64, 156, 157 Житлового кодексу УРСР, статтями 317, 319, 391 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення з житла задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку, розташованого за адресою: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Гремяч, вул. Жовтнева, 18, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко