Постановление суда № 52348741, 16.10.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10047/15-а

Провадження № 2-а/750/819/15

У Х В А Л А

16 жовтня 2015 року м. Чернігів Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Жук М.І., перевіривши виконання вимог ухвали про залишення без руху адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

30 вересня 2015 року позивач поштою звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору та з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення в справі.

Ухвалою суду від 05.10.2015 року адміністративний позов залишено без руху і встановлено п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Копія ухвали була отримана позивачем 06.10.2015 року.

12.10.2015 року позивач, з метою виправлення недоліків надав суду платіжне доручення № 3088 від 12 жовтня 2015 року, з якого вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1218 грн.00 коп., але недоліки усунуті не були, зокрема відсутні докази зарахування сплаченої суми судового збору до Державного бюджету України.

Суд зауважує, що статтею 9 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015), передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже, ознакою дотримання вимог щодо сплати судового збору є зарахування сплачених коштів до Державного бюджету України, а обов’язок подання належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви покладається на заявника.

При цьому, згідно з статтею 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 року № 2346-ІІІ платіжне доручення є розрахунковим документом для ініціювання переказу коштів, а пунктом 22.4 цієї ж статті Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника – з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника – з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Цим же Законом передбачено процедуру відкликання розрахункових документів (ст. 23), неможливість їх своєчасного виконання банком (ст.22) з тих чи інших підстав та можливість часткового виконання розрахункового документа (відсутність або недостатність коштів на рахунку, дотримання черговості надходження та виконання розрахункових документів, тощо.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що всупереч вимог ч.3 ст.106 КАС України надане позивачем платіжне доручення не містить доказів зарахування вказаної у ньому суми до Державного бюджету, отже не є належним доказом факту сплати позивачем судового збору. На думку суду, додатковим підтвердженням цього факту може бути довідка відповідної установи Державної казначейської служби щодо зарахування вказаних у платіжному дорученні коштів до Державного бюджету чи засвідчена печаткою та підписом уповноваженої особи відмітка банківської установи про здійснене нею виконання розрахункового документа та перерахування цих коштів до Державного бюджету, тощо.

Таким чином, позивач вимоги ухвали не виконав, що є безумовною підставою для повернення позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 165, 186 КАС України,

у х в а л и в:

позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови вважати неподаною і повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова. Апеляційна скарга подається протягом 5 днів у порядку передбаченому статтями 186, 187 КАС України.

Суддя